Перше квітня приходить до нас не лише з усмішками, а й із тихим шелестом крил, що розтинають весняне небо. Це Міжнародний день птахів — свято повернення життя, коли тисячолітній інстинкт знову приводить пернатих мандрівників до рідних гнізд. Саме в цей час природа остаточно скидає зимове заціпеніння, наповнюючись багатоголосним хором, який не змовкає від світанку до сутінків. Особливим символом цього дня для нас є бузьки. Коли ці величні птахи вперше з’являються на горизонті, серце завмирає від радості. Кажуть, що лелека приносить на своїх крилах не лише весну, а й мир та добробут у ту оселю, де вирішить оселитися. Їхній впевнений політ над пробудженими полями, де вже пробиваються перші квіти, — це знак того, що життя триває, і воно сильніше за будь-які холоди.   День птахів нагадує нам про нашу відповідальність перед тендітним світом природи. Змайструвати шпаківню, залишити жменю зерна чи просто завмирати у тиші, слухаючи пісню солов’я або зяблика — це маленькі кроки, які єднають нас із довкіллям. Нехай цей квітневий день наповнить ваші душі легкістю пташиного польоту, а кожна звістка, що прилітає до вашого дому, буде такою ж світлою та радісною, як перший весняний спів.

29 березня – 145 років від дня народження МАРІЙКИ ПІДГІРЯНКИ (1881-1963), української поетеси, народної вчительки, уродженки с. Білі Ослави Надвірнянського району (тепер Делятинська територіальна громада). Народилася Марія Ленерт в сім’ї лісничого в селі Білі Ослави. По матері вона була українкою, а по татові — німкеня. У Марії рано пробудився потяг до літератури, поезії. У 13 років пробує свої поетичні сили. 1900 року екстерном успішно склала іспити в учительській семінарії у Львові. Отримала диплом на право вчителювати в школі. Відтоді 40 років віддала шкільній роботі в селах Прикарпаття і Закарпаття та десятки років літературній діяльності. Друкувати вірші Марійка Підгірянка почала з 1904 року в періодичних виданнях.