1 жовтня українці відзначають День захисників та захисниць України, а також 83-тю річницю створення УПА. З цієї нагоди ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, підготували для наших користувачів екскурс в історію «У боротьбі за українську ідею». Разом з присутніми поринули в історію і пригадали як виникла Українська повстанська армія — військово-політичне формування, яке діяло в Україні протягом 1942-1960 років, озброєне крило ОУНР.

Через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона осіб. Діяльність УПА була логічним продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів (далі – ОУН) 1920–1930-х років. Боротьбу УПА у формі беззбройного опору підхопив дисидентський рух 1960-х років і національно-демократичне відродження кінця 1980-х – початку 1990-х.

“У жовтні 1942 року на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Української Повстанської Армії. 1) Для зафіксування цього історичного моменту визначається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА. 2) Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА” (Із постанови Української Головної Визвольної Ради від 30 травня 1947 року).

Тож, 14 жовтня стало символічною датою постання УПА. Із 2014 року відповідно до Указу Президента України № 806 14 жовтня є також Днем захисника України на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві. Однак після переходу УГКЦ і ПЦУ на новий календар  це свято перенесене  на 1 жовтня.

Звісно ж, доповнила наш захід добірка книг про УПА, яка охоплює різні жанри: від художньої прози до спогадів та наукових видань.

Вивчаймо нашу історію разом і складаймо вдячність захисникам, які загинули за її незалежність та суверенітет.

Відповідальні за проведення працівники бібліотеки-філії №3.

  Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову.

24 вересня 1894 року у селі Розгадів на Тернопільщині народився Роман Купчинський – український письменник, поет і громадський діяч, учасник Легіону Українських січових стрільців, співець січового стрілецтва. Навчався у Львівській гімназії та університеті. З початком Першої світової війни добровільно вступив до лав УСС, пройшов фронти Галичини та Карпат, був поранений і нагороджений за хоробрість. У стрілецькому середовищі проявив свій літературний талант. Він є автором і співавтором відомих стрілецьких пісень («Зажурились галичанки», «Човен хитається», «Накрила нічка»). Після війни працював у львівських виданнях «Новий Час», «Літературно-науковий вісник», створював новели й публіцистику про фронтовий побут та визвольні змагання, був одним із популяризаторів стрілецької пам’яті. Його найвідоміші прозові твори – збірка новел «Заметіль», повість «Віддячився», романи «Зустріч», «Під незнайомим небом», а також спогадово-репортажні тексти про життя й боротьбу стрілецтва. У цих книгах він майстерно передає атмосферу фронтового побуту, психологію вояків, драматизм визвольних змагань та виклики міжвоєнної Галичини.

У 1930-х роках Купчинський активно діяв у культурному житті Галичини, редагував журнали, організовував мистецькі вечори. Під час Другої світової емігрував до Австрії, згодом до США, де продовжував писати й підтримувати українські громади. Його творчість важлива як джерело живих спогадів про УСС та міжвоєнну Галичину, а пісні й досі входять до репертуару хорів і гуртів.

Купчинський був одним із засновників «Пресової квартири» УСС – інформаційно-культурного осередку легіону; його спогади стали матеріалом для дослідження стрілецької доби; за океаном він працював у радіопрограмах для українців та до останніх днів залишався активним у громадському житті.

   До Міжнародного дня миру 21 вересня бібліотека-філія №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провела у міському парку теплий та світлий майстер-клас “Голуб – посланець миру”. Діти власноруч створювали паперових голубів – символ миру й надії.

Разом ми говорили про те, чому цей день такий важливий для всього світу: він нагадує, що мир починається з кожного з нас – із добрих слів, щирої усмішки, дружньої руки.

А ще необхідно вивчати історію, міжнародне право і, звичайно, добре затямити права людини та її громадянські обов’язки.  У ХХ столітті світовим символом миру голуб став завдяки відомому малюнку Пабло Пікассо. У 1949 році він створив плакат із білим голубом для Всесвітнього конгресу прихильників миру в Парижі. З того часу цей образ почали використовувати як міжнародний знак миру. Наші маленькі учасники поверталися додому з власними паперовими голубами та великим бажанням, щоб закінчилась війна, а на землі панували злагода і добро. 

   20 вересня бібліотекарі бібліотеки-філії №3 підготували для креативних читачів майстер-клас у бібліотеці «Коли ще звірі говорили», де навчали виготовляти паперових лисичку та зайчика. Учасники поринули у казковий світ Івана Франка, який у однойменній збірці «Коли ще звірі говорили» наділяє  тварин людськими рисами, щоб навчити дітлахів добру, взаємоповазі, любові до природи.

Разом ми створили своїх чарівних звіряток з паперу у техніці “Оригамі”, а під час роботи дізналися, про що розповідає Франків світ, де навіть лисиця та зайчик можуть навчити нас чогось важливого. Майстер-клас поєднав творчість і казку, допомагаючи дітям розвивати уяву та любов до української літератури.

Учасники не лише створювали паперових звірят, а й розмірковували над їхньою вдачею. Ну от, приміром, Лисиця. Яка вона?

Хитра та кмітлива, завжди вигадує, як обдурити інших.

Любить пригоди, але іноді її хитрощі обертаються проти неї.

Може бути веселою й смішною, бо часто потрапляє в кумедні ситуації.

Заєць: маленький і обережний, трохи боязкий, але дуже розумний.

Вміє виходити з небезпечних ситуацій і завдяки метикуватості та спритності часто перемагає фізично сильніших. Уособлює доброту, чесність і розсудливість.

Приходьте на наші майстер-класи, якщо любите творчість та книжки.

Відповідальні за проведення працівники бібліотеки-філії №3.

Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову.

Алла Горська народилася 18 вересня 1929 року в Ялті, у родині режисера, але обрала шлях художниці — сміливо, цілісно, з внутрішнім відчуттям свободи. Закінчивши Київський художній інститут, Горська швидко вирізнилася серед своїх сучасників: її роботи несли не лише естетичну силу, а й ідею, спрямовану до людини, до правди.

Разом із художниками шістдесятниками вона відкривала для українського мистецтва нові горизонти. У своїх вітражах, мозаїках, монументальних композиціях Алла Горська поєднувала експресію кольору з глибиною національної традиції, народного символізму. Це був пошук не декоративності, а справжньої духовної опори. Її роботи прикрашали школи, будинки культури, бібліотеки, але водночас несли в собі потужний меседж про гідність і красу українського народу.

Та Горська була не лише мисткинею — вона була людиною активної громадянської позиції. У 1960-х роках Алла долучається до дисидентського руху, підтримує репресованих, бере участь у створенні «Клубу творчої молоді», виступає на захист української мови та культури. Разом із Василем Симоненком, Лесем Танюком та іншими однодумцями вона шукає правду про розстріляних у Биківні, піднімаючи страшну завісу мовчання над злочинами тоталітаризму.

Горська і її соратники після цього відкриття звернулися до влади Києва з вимогою розслідувати вбивства 30-х років і дослідити могили Биківні. Після цього на Симоненка і Танюка напали й жорстоко побили, а за Горською встановило стеження КДБ.

Коли почалися переслідування шістдесятників, художниця організовувала збори коштів для сімей політв’язнів. Надсилала скарги, підписувала листи-протести до керівництва СРСР про незаконні арешти дисидентів. Систематично листувалася з ув’язненим Опанасом Заливахою, відвідувала його у в`язниці. У квітні 1966 подала клопотання на його захист.

Горську двічі виключали зі Спілки художників. Через це вона не могла знайти роботу. Її роботи забороняли і нищили.
28 листопада 1970 року мисткиню трагічно вбили — її смерть і досі сприймається як символічний акт помсти влади тим, хто не скорився.

Твори художниці знаходяться у Національному художньому музеї у Києві, Національному художньому музеї ім. Шептицького у Львові, Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва, Музеї шістдесятництва, одній з найбільших у світі колекцій нонконконформізму на теренах СРСР Нортона і Ненсі Додж Ратгерського університету, Музеї Берлінської стіни Чекпоінт Чарлі.

Алла Горська залишила не тільки мистецьку спадщину, але й приклад мужності.

Її творчість — це живе полотно свободи, яке й досі нагадує: мистецтво може бути зброєю,

а правда — світлом, навіть коли темрява здається непереможною.