“Я обізвався серцем в світ… “

 М. Вінграновський

Письменник, кінорежисер, кіносценарист, кіноактор і неабиякий інтелектуал Микола Вінграновський  не увійшов, а увірвався в український культурний простір наприкінці 1950-х років. Перші надруковані вірші сколихнули найвибагливіших. Він називав себе Миколою “осіннім”, особливо відчував красу, любив кавуни, переписував безліч разів свої твори, мав багато друзів, був невтомним шукачем справжнього Слова і навіть отримав золоту медаль на кінофестивалі у Лос-Анджелесі за найкраще виконання чоловічої ролі Івана Орлюка у “Повісті полум’яних літ”… Його навіть вважали названим сином О. Довженка.

08. 11. 2021 р. в  читальному залі  міської центральної бібліотеки   (вул. П. Орлика, 5) Департаменту культури Івано-Франківської міської ради з метою вшанування пам’яті М. Вінграновського працівники відзначили 85-річчя від дня народження письменника. З цієї нагоди була підготовлена відеопрезентація “Він творив свій власний світ, основою якого є краса”, в якій подано багато цікавих фактів про життя і творчість автора. 

Микола Вінграновський  народився 7 листопада 1936 р. в місті Первомайську в сім’ї селянина.  На його долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнних років. Тому й школу він закінчив уже вісімнадцятирічним юнаком. Після закінчення середньої школи у 1960 р. навчався у Всесоюзному інституті кінематографії у Москві.

Сформувавшись як письменник в умовах  відлиги 60-х років, з великим ентузіазмом зустрів відродження української культури і становлення української державності у 80-90-і роки. Був обраний головою українського ПЕН- клубу.

“Пожовкле листя, сіре небо.
Осінній вітер, листопад.
Ох, скільки споминів далеких
До нас вертається назад!..”
Роман Купчинський

З 31 жовтня до 07 листопада в краєзнавчому відділі ЦБ (вул. І. Мазепи, 3) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради діяла виставка-календар “Діячі ЗУНР на Прикарпатті”. 103 роки тому патріоти взяли владу в австрійців і проголосили Західно-Українську Народну Республіку. Спочатку уряд діяв у Львові, а потім – у Станиславові. Саме в нашому місті найдовше діяли державні установи. 

Центральна бібліотека для дітей (вул. С.Бандери,8) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради знайомить читачів з письменником Миколою Вінграновським. Неповторний і талановитий. Він написав розкуті, вільні від штампів, дотепні, мелодійні поезії, і такі ж мелодійні та неповторні оповідання. У чому секрет його творчості? Він сприймає дійсність не лише людськими чуттями, а й «чуттями» всього живого, що єднає все у спільному для всіх відчутті.

«Неповторна індивідуальність Вінграновського невловна і біжуча, як живе срібло. Його поезія – стихія, що в ній цілковито відсутня якась навмисна спрямованість, передбаченість. Постійне переливання настроїв, станів, натхненна гра уяви. Ніколи не вгадати, про що він говоритиме за мить, що зрине дивовижне з глибинних нутрів його душі і який настрій хвилею його огорне й хвилею спаде, щоб поступитися місцем іншому…» – Іван Дзюба.

У дитячу літературу Микола Вінграновський прийшов на початку шістдесятих років, коли в журналі «Ранок» з’явилися оповідання «Бинь-бинь-бинь» і «Чорти», героями яких є діти. Тоді ж були надруковані і його перші вірші для дітей, які увійшли в окрему збірку «Андрейко-Говорейко». Пізніше побачили світ такі оригінальні книжки поезій: «Мак», «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «У Неквапи білі лапи» та інші.

У віршах поет багато уваги приділяв зображенню природи. Він захоплювався її чарами, красою, таємничістю. Природа у його творах у постійному русі, у змінах, сприймається, мов жива істота. Прозові твори М. Вінграновського для дітей відзначаються багатоплановістю образів, елементами казковості, фантастикою, гумором – і все це разом творить дивний прекрасний світ, у якому живуть і співпрацюють людина і одухотворена природа.

Книги М. Вінграновського, як величне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається навколишнє життя. Його твори розвивають художнє мислення дитини, збуджують у неї потяг до власної творчості. За дитячі книжки 1984 року Миколі Вінграновському присуджено Державну премію ім. Т.Г. Шевченка.

Помер у травні 2004 року від тяжкої хвороби.