Правовове досьє “Права, обов’язки та гарантії соціального захисту учасників АТО”

Для когось АТО – просто три букви. Для когось – справжнє випробування.

2-ф.бКожен з учасників АТО: чи це мобілізований, чи військовослужбовець, чи доброволець, чи волонтер – залишив налагоджене життя, власне житло, роботу, родину. З собою в зону бойових дій взяли небагато: свої мрії, страхи, стереотипи, віру та надію. Саме це стає фундаментом їх нового воєнного життя, їх зброєю у боротьбі з важкими фронтовими випробуваннями.

Кожному з учасників АТО держава гарантує певні права, пільги та соціальні виплати. Про все це можна дізнатися з правового досьє “Права, обов’язки та гарантії соціального захисту учасників АТО”, яке оформлене у читальному залі бібліотеки – філії № 2 з 19.01.2017.

Тут кожен, хто цим цікавиться, може дізнатися про підстави й порядок отримання статусу учасника бойових дій і на які пільги вони мають право, про те, як поранені захисники можуть отримати статус інваліда війни і про те, яку допомогу їм гарантує держава, про перелік документів на одержання допомоги, про державну програму психологічної реабілітації звільнених у запас, про покращення житлових проблем та багато іншого.

До огляду представлені матеріали періодики:

  • “Права та пільги учасників АТО”// Урядовий кур’єр. – 2016. – № 190,
  • “Про працевлаштування учасників АТО” // Порадниця. – 2017.- №2,
  • “Пам’ятка учасникам АТО” // Урядовий кур’єр. – 2016. – № 193.

Відповідальна за оформлення правового досьє – Максимів М.Д.

Детальніше

Історико – літературний урок “І обнялися береги одного, вічного народу”

Ми живемо в Незалежній і суверенній країні. Але шлях до нашої незалежності був дуже довгим і тернистим. Щороку 22 січня весь український народ із вдячністю згадує тих героїв, які словом і багнетом намагалися відродити незалежну соборну Українську державу.

ф1Ось і сьогодні 19 січня о 12 год. у читальному залі бібліотеки – філії №1 (Вовчинецька,206) був проведений історико – літературний урок “І обнялися береги одного, вічного народу”.

Бібліотекарі згадали той день – 22 січня 2019 року, коли було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, що було першим кроком до об’єднання українських земель. Говорили і про те, що українцям не судилося жити спільно в єдиній державі. ЗУНР проіснувала до липня 1919 року. На початку 1990-х спалахи світла соборності раз у раз з’являлися в День злуки в різних куточках України. Майоріли синьо-жовті прапори, патріоти розклеювали листівки політичного змісту. 22 січня 1990 року мільйони українців під синьо – жовтими знаменами з’єднали Київ та Львів. Під час заходу працівники бібліотеки читали вірші про Україну.

В читальному залі організована книжкова виставка “Важлива віха в історії України”.
Відповідальна за проведення Короташ М.Я.

Детальніше

Бібліоспалах з приводу 75-их роковин початку примусового вивезення населення України в Німеччину.

Страшні цифри, моторошні спогади не дозволяють забути!..

Screenshot from 2017-01-23 16:10:1518 січня 2017 року о 12:00 на абонементі ЦБ (вул.Короля Данила, 16) інформаційним бібліоспалахом вшанували трагічну річницю примусового вивезення українців до Німеччини (остарбайтерів), яким приєднались до відзначення Дня пам’яті в Україні з приводу 75-их роковин цієї трагічної події.

Бібліотекар розповіла, що саме 18 січня 1942 року із Харкова до Кельно вирушив перший ешелон із 1117-ма робітниками. Маштабне використання робітників з України розпочалося 1942-го року до 1945-го.

Українців вербували примусово, їхньою особистою думкою та волею перестали цікавитись. Нацисти проводили масові облави серед місцевого населення, залучали до цих акцій поліцію та солдатів Вермахту.

Примусова праця українців використовувалась у видобувній та обробній промисловості, транспорті й будівництві. Приписи щодо поводження з примусовими робітниками були дуже суворими. Вони змушені були носити на грудях спеціальну нашивку у вигляді прямокутника з літерами “OST” на блакитному тлі. Остарбайтерів транспортували в закритих вагонах, а працювати вони мали у закритих бригадах, мешкати в бараках, які розташовувались у таборах обнесених колючим дротом.

Детальніше

Календарний інформер “Головна пісня держави”

Зупинись.У цю хвилину,
Гімн величний України
Піднімається в блакить.
Лиш почуєш його звуки,
Повні волі й чистоти,
Притисни до серця руку –
В душу їх свою впусти.
Н.Гуменюк

Screenshot from 2017-01-18 15:59:5218 січня 2017 року у бібліотеці-філії №7 о 12:00 відбувся календарний інформер “Головна пісня держави”. Під час заходу бібліотекар читального залу Федишин В.В. проінформувала користувачів бібліотеки про те, що 25 років тому (1992) Верховна Рада України затвердила музичну редакцію  Державного Гімну України  “Ще не вмерли України і Слава, і Воля”. Бібліотекар ознайомила користувачів з історією Гімну, що бере початок у ХІХ ст., коли український поет і фольклорист Павло Чубинський восени 1862 р. написав  текст пісні “Ще не вмерла Україна”, а вже за рік на ці слова було написано музику отцем Михайлом Вербицьким і з того часу ця пісня залишається символом незалежності і свободи.

Присутні на заході користувачі могли оглянути викладку “На скрижалях нашої історії” присвячену Гімну України. Відповідальна за проведення заходу бібліотекар читального залу Федишин В.В.

Детальніше

Презентація постаті І. Огієнка “Особистість, яка становить окрасу нації”

5-ф.б16 січня о 14:30 з нагоди 135 річниці від дня народження Івана Огієнка у бібліотеці-філії №5 (вул. Галицька 100) для юнацтва та дорослих читачів було проведено презентацію постаті І.Огієнка “Особистість, яка становить окрасу нації”.

Відвідувачі ознайомилися із слайд-презентацією “Декілька цікавих фактів про життя І.Огієнка” із якої дізналися, що цей історичний та релігійний діяч був досить багатогранною та непересічною особистістю.

Оскільки він походив із небагатої сім’ї, то щоб здобути звання приват-доцента та стати професорським стипендіатом йому доводилось важко працювати і займатися самоосвітою (вивчив латинську, грецьку, та кілька східнослов’янських мов). За свою патріотичну діяльність та любов до рідної мови він за часів УНР та Директорії встиг побувати на посаді міністра освіти, міністра сповідань та Головноуповноваженого уряду і стати фундатором та ректором Камянець-Подільського університету.

Після смерті дружини в 1940 році І.Огієнко приймає постриг і стає митрополитом Іларіоном. Проживши 90 літ та з сумом закінчивши життя на чужині, він зумів створити близько півтори тисячі праць, зібрати сто коробок цінних документів та видань у особистому архіві у м. Вінніпег (Канада).

Іван Огієнко є справжнім автором уже народної пісні “Не питай, чого в мене заплакані очі”, “Десяти мовних заповідей свідомого громадянина”, а також саме з його ініціативи було запроваджено святкування Дня соборності України 22 січня. Працею свого життя митрополит вважав канонічний переклад біблії на українську мову, яка вийшла друком у 1962 році в Лондоні.

В Україні вже понад 10 років присуджується багатогалузева премія імені Івана Огієнка — діячам літератури і мистецтва, науки і освіти, громадської, політичної та церковної сфери. У 2003 році в Києві створено Фундацію імені митрополита Іларіона, яку очолив професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Микола Тимошик.

За бажанням присутні могли також переглянути фільм про І.Огієнка, прочитати його поезію, послухати пісню “Не питай, чого в мене заплакані очі”.

До уваги читачів була надана виставка “Я все зробив, що міг зробити”.
Відповідальна за проведення заходу Козак-Дидич М. В.

Детальніше
WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Top