“ Я син свого часу і весь належу

                                                                          сучасникам своїм”. 

                                                                                                      О.Довженко.

 Класик світового кінематографу, кінодраматург, кінорежисер, художник, письменник – до цих найпомітніших публічних іпостасей Олександра Петровича  Довженка, нагородженого найвищими радянськими відзнаками, варто додати принаймні ще одну, і то найпершою – українець. Завжди пам’ятав , якого він племені-роду, і любив рідну землю, народ її так щиро і неприховано, що це помічали і друзі і недруги. 

25 11. 2021 р. о 14.00 в читальному залі МЦБС (вул. П. Орлика, 5)Департаменту культури Івано-Франківської міської ради була проведена мистецька година “Олександр Довженко: Гомер кіно, українець, син свого народу” (до 65-річчя від дня смерті Олександра Довженка (1894-1956), українського кінорежисера і письменника). До заходу працівники читального залу підготували для онлайн користувачів однойменну презентацію, в якій лаконічно та змістовно був висвітлений життєвий та творчий шлях талановитого кінорежисера, письменника, сценариста.

 Бібліотекар читального залу Ірина Казакова акцентувала на тому, що в умовах сталінської диктатури митець змушений був знімати фільми здебільшого на замовлення більшовицького керівництва. Світогляд митця, як і світогляд більшості його співвітчизників,  підлаштувався під зміни курсу в політиці правлячої комуністичної партії. Проте Довженко вірив у свій народ, тому так піднесено поетизував його славне минуле, осуджував негаразди в сучасному, сподіваючись на краще майбутнє.

У країнах розвиненої демократії функціонує історично і культурно сформована впродовж століть система здійснення загального народовладдя.. Вона спирається на відповідне національне законодавство, урядову політику й діяльність місцевих органів влади й самоврядування, передбачає належний рівень культури учасників політичного процесу. Право має відповідати на політичні перетворення в суспільстві, на напрями розвитку суспільних відносин, насамперед це стосується стану життєзабезпечення народу, охорони прав і свобод людини та громадянина, політичного становища людини в державі. 

18 листопада 2021 р. о 14:00 в читальному залі ЦБ (вул. П. Орлика, 5)  відбулася відео презентація правового дайджесту «Право у сучасному політичному житті України». Захід пройшов у форматі засідання молодіжного правового клубу «Діалог» і був приурочений сьомій річниці Революції Гідності та Свободи. 

У форматі заходу тему висвітлювала Іванна Тичковська, заступниця директора  Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. 

У своєму відеозверненні юристка назвала  основні  політико-юридичні документи держави у цій галузі,  пояснила зміст політичних прав і свобод людини, забезпечені законом і публічною владою та можливість участі  в суспільно-політичному житті держави. Це, зокрема, права на свободу слова, зборів, мітингів, на участь в управлінні державними й громадськими справами тощо.  Зокрема вона підкреслила: “Аналізуючи внутрішнє і зовнішнє становище України, хочеться сказати, що права участі людини у соціально-політичній житті країни набули цінності, які належать усьому міжнародному співтовариству, і отримали обґрунтування в міжнародному праві як правовий стандарт, до якого повинні прагнути всі народи і держави. З моменту визнання цих прав кожна людина набуває певного правового статусу відповідно до міжнародного гуманітарного і, разом із ним, національного політичного  права.”

«Усі люди мають недоліки – хто більші, хто менші.

Ось чому і дружба, і допомога, і спілкування були б неможливими, якби не існувало між нами взаємної  терпимості»   

 Г. Гвіччардіні – італійський історик, філософ-гуманіст

    Кожна людина унікальна і має свої погляди на життя, які вона визнає єдино правильними. Ми всі різні і неповторні.  Найважливіше у спілкуванні з людьми – визнати, що кожен з нас є особистістю, бачить світ по-іншому і має на це право!

Щороку 16 листопада світова спільнота відзначає Міжнародний день толерантності, підтримуючи право кожної людини на індивідуальність і дотримання своїх переконань, наголошуючи, що толерантність – це аж ніяк не поступливість, поблажливість, потурання чи терпиме ставлення до соціально неприйнятного, – це передусім, активна життєва позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

До Міжнародного дня толерантності, бібліотекарі читального залу ІФ МЦБС (вул. П. Орлика, 5) Департаменту культури міської ради  підготували для on line користувачів інформаційну годину спілкування “До толерантності крок за кроком”.

Оn line  аудиторія мала можливість переглянути презентацію до Міжнародного дня толерантності «До толерантності крок за кроком…»  на робочій сторінці Івано-Франківська МЦБС у мережі Facebook та на сайті https://www.mcbs.if.ua/ . Основною її ідеєю було виховання толерантної свідомості дітей і молоді в сучасному полікультурному суспільстві та формування  моральних цінностей і якостей, серед молодого  покоління.

Бібліотека – один з найбільш підготовлених майданчиків для виховання і пропаганди толерантності. Саме бібліотека може стати місцем зустрічі, інтеграції і співіснування представників різних культур, віросповідань і національностей, “полігоном” з формування нової моделі міжнаціональних відносин. Виховуючи толерантність, ми забезпечуємо мирне і продуктивне майбутнє нашої країни і всього світу. Формування толерантної свідомості підростаючого покоління дозволить їм у майбутньому бути успішними в суспільстві та подальшому житті. Виховання культури толерантності в дітей необхідне для того, щоб, подорослішавши, прийшовши в доросле життя, вони були озброєні розумінням цінностей не насильства, терпимості, вмінням поважати права і свободи іншої людини.

13 листопада 2021 року у форматі онлайн – зустрічі клубу “Люди золотого віку” відбулась зустріч з поезією Миколи Сингаївського (до 85-річчя від дня народження) “Без пісні себе не уявляю…”

Бібліотекар читального залу,  керівник клубу “Люди золотого віку”, Ірина Тарновецька-Мороз підготувала  для учасників зустрічі інформацію про життєвий і творчий шлях письменника. 

Микола Федорович Сингаївський (12 листопада 1936) – український поет, автор пісні “Чорнобривці”. Народився 12 листопада 1936 року, в родині хліборобів, на Поліссі у невеличкому селі Шатрище Коростенського району Житомирської області.

“Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову…”
Ліна Костенко

Мова – важлива ознака національної ідентичності, культури й історії народу. Як писав український письменник Василь Захарченко: «Рідна мова дається народові Богом, а чужа – людьми, які приносять її на вістрі ворожих списів». Любити, шанувати і плекати рідну мову – святий обов’язок кожного українця. А надто сьогодні, в такі неспокійні часи для нашої держави. 

Щороку, 9 листопада, Україна відзначає чудове свято – День української писемності і мови. Це свято було встановлено в 1997 році Указом Президента України з метою відзначення важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства. і спрямоване на підтримку рідної мови, її вивчення, розвиток і популяризацію та водночас демонстрацію її багатства та краси.

Також цього дня православна церква вшановує пам’ять святого Преподобного Нестора Літописця, який був послідовником видатних творців слов’янської писемності Мефодія  і Кирила,  і якого називають основоположником  письмової української мови.

В день української писемності та мови,09.11.2021 року, працівники читального залу ЦБ (вул. Пилипа Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготували своїм користувачам відеопрезентацію “Неначе скарб дорогоцінний, ми рідне слово бережем…”. В презентації представлені цікаві факти про мову, історію її розвитку з прадавніх часів і до сьогодні. Вдалим музичним супроводом до відео презентації стала “Пісня  про українську мову” Івано-Франківського гурту “5-й океан”.

Незважаючи на багатовікову історію мови, потрібно пам’ятати, що українська мова перебувала під заборонами, утисками та репресіями майже чотири сотні років. Багато  українців навіть  загинули за право вільно розмовляти рідною мовою. Мова – це найбільший скарб будь-якого народу, і досвід людства переконує, що занепад мови – це знищення нації. Лише після незалежності України наша мова отримала нове життя, новий шанс на повноцінне існування. Однак проблема української мови залишається і досі, тому, на жаль, українцям у власній  країні потрібно боротися за свою мову. Нею треба розмовляти, писати, послуговуватися на різних рівнях.  Нашому поколінню випало складне, але почесне завдання – відродження української мови, держави, нації. І виконати його – наш громадянський обов’язок.

Відповідальна: Дубовська Оксана.