18 жовтня 2020 року відсвяткував свій ювілей заслужений журналіст України, член НСЖ України, почесний краєзнавець, почесний громадянин Івано-Франківська – Роман Фабрика. Народився митець у багатодітній сім’ї на радчанській співучій землі. У своїй першій книзі “Я – репортер” він пише: “скільки себе пам’ятаю – мріяв про журналістику. Я – репортер! І цим завжди пишаюся”. Усього в житті досяг своїм розумом та наполегливою працею. Найбільше репортер тішиться, що здійснив ще одну заповітну мрію – самотужки створив “Музей родинних професій”, аналогів якого важко знайти в Україні, а може і в світі. Мав три персональні виставки: “Америка в Галичині” та дві фотовиставки: “Кличуть у гори трембіти” і “Діти втрачених Бескидів”. Перший в Україні видав фотоальбом “Лемки: роки і долі” . Автор книг “Наодинці зі словом” та “Я – репортер”. За наполегливу працю нагороджений медаллю “Журналістська гідність”, золотою медаллю української журналістики, медаллю “За заслуги перед Прикарпаттям” та знаком “За подвижництво в культурі Прикарпаття”; визнавався дипломантом та лавреатом загальнонаціонального конкурсу “Українська мова – мова єднання”, став лавреатом обласної премії ім. Б. Бойка та міської премії ім. І. Франка.
Постать Степана Бандери повернулась в незалежну Україну 1991 р. й опинилася в епіцентрі боротьби, як символ українського визвольного руху. Визнання С. Бандери – свідчення зрілості України як держави, що сама вирішує, яких героїв їй шанувати і яке майбутнє будувати. Дискусії навколо надання Степанові Бандері звання Героя України, вшанування учасників боротьби за незалежність України у ХХ і ХХI століттях, не вщухатимуть ще довго, тому потрібно долати стереотипи, які утвердилися в суспільній свідомості. У зв’язку з останніми подіями в Україні: Майданом Гідності, окупацією Росією Криму та веденням нею прихованої війни на Донбасі – постать Провідника ОУН викликає всебічну зацікавленість з боку як українського суспільства так і ідеологічного ворога, бо російські засоби інформації не втомлюються констатувати, що в Україні до влади прийшли “бендерівці”. Тому вдумливе вивченя життєвого шляху та трагічної загибелі Степана Бандери допоможе належним чином оцінити його як творця націоналістичної ідеології, організатора й лідера ОУН 1930 – 1950 рр. Кожен із членів ОУН і УПА чітко усвідомлювали, що в боротьбі за державну незалежність на нього чекає певна й неминуча смерть. Розумів це і Провідник ОУН, радянська влада та спецслужби вбачали у ньому найзапеклішого ворога свого режиму, та вдавалась до повномасштабної дискредитації С. Бандери, як в Україні так і за кордоном. Доки не вчинила ганебне вбивство лідера визвольного руху, яке не визнає і замовчує до сьогодні. Саме, 15 жовтня 1959 р. у Мюнхені по вулиці Крайтмайр, 7 сталася ця трагічна подія. Організація Українських Націоналістів закликала українців визнати злочин як доказ великої жорстокості одвічного ворога України, з наміром обезголовити бойову силу УПА, який хоче залякуванням та терором послабити провідну силу найбільшої поневоленої ним країни.
Саме в ці жовтневі дні ми святкуємо створення Української Повстанської Армії, і її довголітній досвід, набутий вояками під проводом Степана Бандери, визначають незмінність нашого шляху та продовження боротьби за незалежність України. Вшановуючи пам’ять Великого Сина України, віддаючи гідну шану відомому політичному діячеві та найвідомішому українцеві у світі, працівники краєзнавчого відділу (вул Г. Мазепи,1) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради організували для відвідувачів 15 жовтня 2020 р. книжкову полицю “Осінній постріл у Мюнхені”, присвячену трагічному Дню загибелі Степана Бандери.
На виставці зібрані книги та газетні публікації, що найповніше висвітлюють дану подію, містять дослідження істориків про постать і діяльність лідера націоналістичного руху, розкривають цікаві невідомі широкому загалу факти, базуючись на архівних матеріалах.Представлена література допоможе користувачу розібратись у створених штучно міфах про постать Степана Бандери: які погляди він мав, якими ідеалами керувався, якою був людиною і, зрештою чому спецслужби так відчайдушно намагалися його знищити. Що ж робить цього не дуже високого і зовсім не кремезного чоловіка символом, прапором, ім’ям? На ці питання допоможуть дати відповідь матеріали, що зібрані у фонді краєзнавчого відділу.
Матеріал підготували працівники краєзнавчого відділу МЦБС.
7 жовтня 2020 року режисер-постановник, актор, директор Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, лавреат Національної премії ім. Тараса Шевченка 2019 року, Заслужений артист України (2007 року), Народний артист України (2015 року) – Ростислав Держипільський святкує свій 45-ий день народження.
З цієї нагоди працівники краєзнавчого відділу ЦМБ (вул. Г. Мазепи, 1) Департаменту культури Івано-Франківської міської ради підготували своїм користувачам книжкову виставку та пам’ятку читачу “Прикарпатський фаворит Мельпомени”. Митець навчався на історичному факультеті Львівського національного університету ім. І. Франка та на акторському відділенні Львівського вищого державного музичного інституту ім. М. Лисенка при Львівському академічному театрі ім. М. Заньковецької. В 2010 р. закінчує навчання на факультеті “Управління та інформаційної діяльності” ІФНТУНГ і отримує диплом магістра державної служби. Тривалий час Ростислав Держипільський був одним із провідних акторів театру. Його акторські роботи отримали безліч схвальних відгуків критики та преси. Прихід до театру молодого енергійного директора став початком відліку нового часу для творчого колективу.
За плідну працю в театральному мистецтві ювіляра нагороджено:
Премією Національної спілки театральних діячів України ім. В. Блавацького (США-Україна, 2009 р.);
Медаллю “За заслуги перед Прикарпаттям” Івано-Франківської ОДА і Івано-Франківської облради (2009 р.);
Лавреат премії ім. В. Смоляка в галузі театрального мистецтва (2013 р.);
Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2015 р.)
Бібліотекарі відділу краєзнавства ЦМБ щиро вітають Ростислава Держипільського з ювілеєм і бажають міцного здоров’я, Господніх ласк та нових творчих здобутків.
Матеріал підготували працівники відділу краєзнавства МЦБС.
Івано-Франківщина – край із мальовничими неповторними гірськими пейзажами, багатовіковою історією, культурою, цікавими, талановитими, гостинними людьми. Прикарпаття манить туристів й своїми історико-архітектурними пам’ятками. Саме любов до рідного краю є важливим джерелом духовності та культури сучасного українського суспільства. За останні десятиріччя Прикарпаття, яке зберегло найбільше архітектурних пам’яток давнини, природні пам’ятки, обряди і звичаї своїх етносів (гуцулів, бойків, ополян, покутян), стало туристичною меккою України, привабило сотні тисяч українських та іноземних туристів. Адже Українські Карпати є одним з основних рекреаційних регіонів Європи.
Відзначаючи 27 вересня Міжнародний день туризму, працівники краєзнавчого відділу ЦМБ (вул. Г. Мазепи, 1) Департаменту культури Івано-Франківської міської ради організували для користувачів відділу та всіх, хто любить мандрувати, виставку-пораду “Куди податись на вікенд?”.
Бібліотекарі пропонують переглянути фотоальбоми і путівники, які надають вичерпну інформацію про принади Карпатського краю. Виставка діятиме до 30 вересня. То ж ласкаво запрошуємо до нас.
Матеріал підготували працівники краєзнавчого відділу ЦБ.
Для українців, писанка – не тільки символ життя, добра, надії, це ще й магічний оберіг нації, надбання культури та мистецтва, зміст якого і сьогодні викликає непідробне захоплення. Це давнє і вічно молоде мистецтво увібрало в себе художню досконалість, багатство сюжетної композиції та неповторність кольорів. Щоб збагнути таємницю традиції писанкового розпису, розгадати кожен символ, шо має певне значення і магічну силу, а також для збереження і популяризації уміння народних майстрів розпису, слугує єдиний у світі Музей Писанки у Коломиї. Який святкує сьогодні своє 20-ти річчя.
23 вересня 2020 р. працівники краєзнавчого відділу ЦБ (вул. Г. Мазепи, 1) Департаменту культури міської ради підготували для відвідувачів пам’ятку користувачу “Писанка чарівна – символ України”, присвячену 20-ій річниці відкриття Музею писанкового розпису. В якій представлені відомості про історію заснування музею-яйця , де зібрані зразки писанкового розпису з різних регіонів України та світу, про зародження традиції розфарбовувати курячі та гусячі яйця ще в глибоку давнину.
Пам’ятка була укладена з метою популяризації знань про український етнічний стиль у писанкарстві та унікальні техніки розпису майстрів народної творчості. Також ,бібліотекар запропонувала відвідувачам переглянути викладку літератури, і ознайомитись з різноманітними зразками орнаментів, технік та способом виготовлення природних барвників для розпису писанок, дізнатись більше про звичаї та обряди пов’язані з ними, та насолодитись високохудожніми світлинами з книг. А саме: монографічне дослідження Олексія Соломченка “Писанки Українських Карпат” (2004), альбом “Подаруй ми писаночку”, упорядники М. Бойко, Н. Бабій (2001), фотоальбом “Коломийщина” (2015), “Великодній кошик. Обряди і страви Великодніх свят” О. Вербинець та В. Манько (2010), “Звичаї нашого народу” О. Воропая (2007) та інші.
Матеріал підготували працівники краєзнавчого відділу ЦБ.
