“Ось я, Господня слугиня: нехай зо мною станеться по Твоєму слову!”

Фраза, котра змінила цілу історію. Фраза, котра дала усьому людству надію на спасіння. Фраза, котра вбиває в людині найсмертельніший гріх – гординю! 

Бог у своїй любові бажаючи спасти світ від гріха бере собі в союзники людську особу, даючи тим самим людині вільний вибір. І саме людина повинна обрати добро. Бог не хоче насильно утверджувати свою волю в комусь. Ні. Він, будучи Творцем усього, дає людині право робити свій вибір. 

7.04.2021 р., святкуючи це велике християнське свято, у бібліотеці-філії №11 (с. Угорники) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради було підготовлено коротеньку відеопрезентацію “Духовність очима мистецтва”.

Сьогодні ми, християни, спогадуємо величну подію у процесі спасіння людського роду – принесення благої звістки ангелом Діві Марії. І це була не просто якась новина. Це була звістка, що вона потрібна Богові для Його задуму. 

Ми так само є потрібними Богові, кожен зокрема. Він кличе кожного до Себе і бажає бачити поруч з Ним. Але чи ми відповідаємо так само як Марія? Чи ми готові довіритися Йому? Чи хочемо виконувати Його волю а не свою власну? І вкінці-кінців чи ми здатні побачити той поклик Бога до нас? 

Тож нехай у цей світлий день Благовіщення Боже провидіння дарує нам ласку бачити Його волю і могти відгукнутися на Його поклик. Нехай ці слова лунають у наших вухах не лише сьогодні але й кожного разу, коли ми думаємо що щось можемо самі. Коли нас переповнюють амбіції, гордість, злість, високомірність. Нехай, сповнений покори, крок Марії-Богородиці буде для нас прикладом і стимулом протягом усього життя. 

«Вірші М. Підгірянки не можуть залишити байдужим читача, який має серце, не можуть не викликати глибоких роздумів про наше минуле, про нашу сучасність, про наше майбутнє. Марійка Підгірянка справді народна, щира, ніжна, талановита поетеса»

Максим Рильський

Пригадую, як ще у школі, в класі висів портрет, а під ним ім’я і прізвище – «Марійка Підгірянка». І тоді, ще дитині було так цікаво – а хто це така? І от сьогодні, у переддень народження цієї прихованої творчої особистості, справжнього педагога, дитячої письменниці і справді розумної і великої жінки – Марії Омелянівни Ленерт, коротенько поринемо у дитинство і спогади. Чому у дитинство? Бо все своє життя вона присвятила навчанню і вихованню дітей (і не тільки дітей). Марія Омельянівна була не просто вчителем. Вона була Богом даним педагогом. А як найкраще навчити тих, хто ще любить сприймати все в ігровій формі як не віршиками, загадками і казками. 

28.03.2021 р. у бібліотеці-філії №11 (с. Угорники, вул. Просвіти, 4) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради спогадуємо цю велику особистість скромною відеоінформацією “Поетеса з гір карпатських”. 

“…книга ж — це джерело освіти, знання і якщо збагачення, то збагачення культурного і душевного“

(М. Т. Рильський)

Книжка. Вона несе в собі інформацію. Чогось вчить. Чимось дивує. До чогось спонукає. Вона завжди цінна. І навіть, сьогодні, в еру технологій і комп’ютерних можливостей книга залишається основним джерелом нашого духовного збагачення. 

І от, гарним подарунком для бібліотеки-філії №11 (с. Угорники) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, стала нова література від Українського інституту книги. Цікаві, яскраві та захоплюючі книги уже чекають своїх читачів в бібліотеці. 

Отож чекаємо закінчення карантину щоби знову поринути у світ читання. 

Ми пізнаємо цінність води лише коли колодязь пересихає.
Бенджамін Франклін

Вода. Вода – це життя. Що може бути більш ціннішим як не вода? Що дає життя усьому живому як не вода?
І сьогодні ми з вами дуже коротенько торкнемося цієї теми. 

Про цінність води ми можемо зрозуміти гортаючи сторінки історії. Ще стародавні єгиптяни поклонялися своїй ріці – Нілу, як певному божеству. Адже, її води розливаючись, наносили родючий шар на суху і не придатну землю. Саме завдяки цьому поперед пустелі була змійка родючої землі, котра стала колискою для цивілізацій Близького Сходу. Не менш шанобливо ставилися до води і в інших стародавніх культурах. Вавилонці, Шумери, Аккадці, Перси, Греки – всі вони ототожнювали воду з живою силою. Наші предки теж відносилися до цієї речовини з глибокою шаною. Є навіть цікавий вислів: «жива вода». А скільки різних пересторог і ритуалів є пов’язаних з водою. Зараз вивченням води займається ціла наука, котра дає нам різні знання про воду і її властивості, хімічний склад тощо. 

Людство розвивається, будує своє майбутнє, і разом із тим змінюється все навколо. Порушуючи рівновагу в природі, людина створює загрозу сама собі. Шкідливі викиди бувають не лише в атмосферу. На превеликий жаль, світовий океан є засмічений різного роду відходами. А це тягне за собою цілий ланцюг невідворотної гибелі багатьох видів морських жителів! Саме тому, у 1993 році Генеральною Асамблеєю було запроваджено Всесвітній (міжнародний) день водних ресурсів. Його метою є вкотре нагадати кожному важливість збереження водних ресурсів. А метою проведення заходів у цей день є привернення уваги до проблем якості питної води, необхідності охорони водних ресурсів та їх раціонального використання.

13 березня святкує свій день народження українська письменниця, поетеса, новелістка, кінодраматург, член Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України – Марія Вайно.
Народилася Марія Едуардівна у 1956 році в селі Букачівці Рогатинського району. Дитинство провела у місті Калуші. З 4-го класу почала друкуватися. Закінчила Чернівецький університет, філологічний факультет. Отримала фах філолога, за спеціальністю: українська мова та література. Працювала вчителем, старшим викладачем Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на кафедрі документознавства та інформаційної діяльності; співпрацювала з видавництвами як літературний редактор. Працювала редактором на Першому Національному телеканалі. Марія Вайно є автором 10-и художніх книжок: поезія, проза, кіносценарії. Автор книг «Терпкість» (поезія, 1992), «Паводок» (новели, 1992), «Нитка Аріадни» (поезія і новели), «Чоловік у кредит, або Четвертий варіант» (кіносценарій, 2000), «Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету» (роман у новелах) (2001), «Свекрушина» (кіносценарій, 2001), «Жінка з келихом дощу» (вибране, 2006), «Згорток на лавці» (поезія, 2006), а також лауреатом Всеукраїнського конкурсу „Коронація слова” 2000 року в жанрі кіносценарію за кіноповість Чоловік у кредит, або Четвертий варіант” та 2001 року в жанрі роману за роман у новелах „Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету”. Окрім того вона лауреат міської премії ім. І. Франка 2002 року в галузі літератури за роман у новелах „Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету” та кіносценарії „Свекрушина”.