14 травня 2026 року з  нагоди 155-річниці від дня народження Василя Стефаника та задля популяризації його творчої спадщини бібліотекарі бібліотеки-філії №3 підготували та провели літературний портрет “Кленові листки Василя Стефаника”. 

Бібліотекарка розповіла про життя та творчість видатного новеліста, громадського діяча. Присутні дізналися  цікаві факти з життя письменника.

1. У 1871 році, коли народився Василь Стефаник, у Русові народилося 72 дитини, 15 з них померло не доживши й року. Василь Стефаник був 33 новонародженим.
2. Мати Оксана зимовими вечорами пряла кужіль і співала ще свої дівочі пісні. Василько слухав, і йому було сумно за маминими молодими літами. Йому завжди було тепло і затишно біля матері.
3. Із сестрою Марією у дитинстві пас  вівці в полі. Сестра вишивала рукав до сорочки узором, що в Русові зветься «фасолькою», червоними і чорними нитками. Малий Василь мусів завертати вівці. Марія співала, а він бігав і кричав, щоб собі виробити голос, але співаком не став. А коли в товаристві співали, то він тільки слухав.
4. Радісним спогадом з дитинства був святий вечір, коли вони з сестрою Марією чекали колядників. 
5. У школі потерпав від булінгу. З нього знущалися учні та вчителі через те, що він був із селянської сім’ї, байдуже, що заможної. Ось як описував Стефаник шкільні роки: «не одну сльозу… зрібним рукавом обтирав». Попри глум він успішно здав іспити і вступив до університету.
6. Міг стати лікарем. Стефаник навчався на медичному факультеті Ягеллонського Університету в Кракові. Але замість зосередженого студіювання книжок з медицини, він надав перевагу літературному та громадському життю Кракова. «Вийшло діло без пуття», – писав письменник.
7. Особливою пристрастю було купання в холодній воді. На канікули приходив до товариша в село, що лежить над Прутом, і цілими днями висиджував у зимній воді; вигріватися на сонці не любив.
8. Коли  він перейшов жити до Русова, тато дав йому 13 морґів поля. А всього у письменника було 18 морґів.
9. Василь Стефаник був дуже точний. Сніданок у нього був о 9:00 годині, обід – о 13:00, а вечеря о 19:00. Якщо його хлопці були в читальні і запізнювалися на вечерю, то мусіли бігти, щоб встигнути точно на 19:00.
10. Був послом до австрійського парламенту. У 1908 році селяни обирають Стефаника послом від радикальної партії до австрійського парламенту, де він понад 10 років захищав права селян. Стефаник жодного разу не виступав у парламенті – політики здавалися йому нікчемними пустословами. Але Стефаник любив виступати з промовами на народних вічах. Коли керівництво Радикальної партії заявили про прихильність до соціалістичної ідеології – залишає цю політичну силу. Письменник був делегатом ЗУНР на історичному підписанні Акта Злуки 22 січня 1919 року.
11. Мав «літературний» роман з Ольгою Кобилянською. Стефаник і Кобилянська поважали одне одного, завжди спілкувалися на рівних. Ходили чутки, що у них роман. Але ймовірніше, що їхні почуття обмежувалися палким листуванням, що нагадує справжнісінький любовний роман. Чуттєвий, пристрасний та з елементами еротизму.
12. Його іменем названа регіональна премія – найвища в Івано-Франківській області відзнака в галузі літератури, мистецтва, архітектури та журналістики, що присуджується місцевим авторам, названа іменем Стефаника. Для користувачів бібліотеки була оформлена книжкова виставка “Кленові листки Василя Стефаника”. А також бібліотекарка рекомендувала твори про видатного новеліста. Присутні на заході читали уривки з творів та листів письменника.

Наш чудовий Івано-Франківськ 7 травня відзначає день народження. 364 роки тому місто отримало Магдебурзьке право. Ця подія розпочала відлік історії Івано-Франківська. Хоч, зрозуміло, що місту більше, ніж 364.

7 травня 2026 року з нагоди Дня міста ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради поринули з нашими читачами в глибини історії, провівши історичне досьє “Історія міста в портретах”.

Наш захід відкрив перед читачем багатий і різноманітний світ Івано-Франківська, його історію та культурну спадщину. Ми зібрали видання, над якими трудилися франківські історики та краєзнавці: Володимир Полєк, Петро Арсенич, Михайло Головатий, Василь Бабій. Бібліотекарка розповіла, що до наших днів дійшло чимало світлин, виконаних станиславівськими фотографами. Обличчя мешканців міста, які дивляться на нас із далекого минулого, вражають і заворожують. Фотографи працювали не тільки в ательє, але при потребі могли виїхати в помешкання замовника чи на природу. Майстри фотографії дуже турбувалися про якість своїх робіт, адже на кожній фотографії ставився логотип ательє. Найдавнішим відомим станиславівським фотографом був Ф. Величко, який працював у місті в другій половині ХІХ ст. А першим фотоательє в Станиславові вважається студія родини Едерів, заснована у 1888 р. Також одним із найстаріших у місті є фотоательє “Рембрант”, яке з 1909 року і до наших днів розміщене по вул. Січових Стрільців, 16.

Історія Івано-Франківська – це плеяда особистостей: від засновника  магната Андрія Потоцького та великого Каменяра Івана Франка до модерних літераторів Юрія Андруховича й Тараса Прохаська. Місто формували будівничі політики ЗУНР, митці «Станіславського феномену» та герої сьогодення.

Детальніше про історію Івано-Франківська, його видатних жителів, які залишили в ньому виразний слід, а також про нові цікаві маршрути для змістовних та пізнавальних прогулянок містом, наші читачі дізналися з добірки краєзнавчої та художньої літератури,  яку ми підготували з нагоди дня народження нашого рідного Івано-Франківська.

3 травня 2026 року у парку  культури та відпочинку імені Т. Г. Шевченка в рамках благодійного проєкту на підтримку ЗСУ “Мелодії парку” бібліотекарі  бібліотек-філій №1 та  №3 МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради провели майстер-клас “Галка – символ міста” до дня міста Івано-Франківська. Галки з великого герба міста вийшли красиві та гордовиті – достоту справжні геральдичні символи. 

Як відомо, герб – емблема, особливий спадковий знак, укладений відповідно до законів геральдики поєднанням фігур та предметів, що мають символічне значення і виражають певну історичну традицію. Герб міста Івано-Франківська – це зображена в іспанському щиті в лазуровому полі – срібна міська брама з золотими відчиненими воротами і трьома рівновисокими вежами білого кольору, кожна з яких завершена трьома зубцями і має по п’ять бійниць. В отворі брами стоїть архистратиг Михаїл з опущеними крилами і піднятим мечем у правій руці та щитом у лівій. Щит увінчаний золотою міською короною з трьома вежами. Великий герб міста містить зображення малого герба, увінчаного срібною міською короною, обабіч щит підтримують дві короновані галки з розпростертими крильми. Чорні галки символізують Галицьку землю, на терені якої виникла Фортеця Станиславів. 

Завдяки символам наше місто стало відомим і впізнаваним, адже герби відображають історію, культуру та ідентичність міста та його мешканців та проявляється в архітектурі, мистецтві та повсякденному житті Івано-Франківська. Кожен символ, контур чи навіть колір герба – це глибока історична, генеалогічна, краєзнавча і топонімічна традиція. Кожен івано-франківець пишається, та навіть гонорується символами свого рідного міста. А паперові галки від бібліотекарів теж отримали свою часточку пошани та захоплення, особливо в дітей. Кожна дитина принесе додому пташку галку, як маленький символ нашої рідної землі та мимохіть згадуватиме історію власного міста. 

День довкілля — національне екологічне свято, яке відзначається щорічно в третю суботу квітня. 

Головна його мета – підвищення рівня свідомості громадян в питаннях, що стосуються збереження безпеки навколишнього середовища.

Щорічно в цей день українці, які піклуються про природу, беруть участь у квітневому суботнику, висадці дерев, наведенні ладу на вулицях, у парках і скверах, озелененні територій, збиранні сміття, а також проведенні різних конференцій та лекцій, які підвищують усвідомленість населення в екологічних і природоохоронних питаннях.

Тож і ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС департаменту культури міської ради, 18 квітня 2026 року провели екопоради “Як розсортувати все на світі”

Для заходу ми використали навчальну настільну гру, яка допомагає дітям зрозуміти важливість сортування сміття та як правильно це робити.

Ігровий набір складається з 4-х кольорових смітників, кожен з яких відповідає певному виду сміття: пластик, папір, скло та органічні відходи. Кожен смітник має яскравий колір і відповідне маркування, що допомагає дитині легко визначити, куди потрібно викидати певний вид сміття.

Набір містить картки із зображеннями предметів, які потрібно відсортувати. Завдання учасника — роздивитися ці предмети та розмістити їх у відповідні смітники. 

А ще ми підготували друковані підказки про різні види пластику та паперу, які потрібно більш ретельно сортувати, або й взагалі уникати такого паковання.

Також наші юні захисники природи отримали практичні поради:

Тару, яку ви хочете відсортувати, потрібно мити і знімати з неї етикетки. 

Коробки, банки і пляшки треба сплющувати. Це заощадить місце.

Перш ніж почати сортувати сміття вдома, дізнайтеся, де у вашому місті приймають вторсировину і в якому вигляді. 

Уникайте паковання, яке не підлягає переробці, — краще пошукайте альтернативу.

Сьогодні Україна робить лише перші кроки в напрямку осмисленого споживання і дбайливого ставлення до навколишнього середовища. Як показує світова практика, єдиний ефективний спосіб навчити людей сортувати сміття — починати виховувати і плекати цю звичку з дитинства.

Такі заходи в ігровій формі сприяють формуванню свідомого ставлення до довкілля, відповідальності за власні дії та підтримують екологічно освічений спосіб життя.

14 квітня 2026 року бібліотекарка бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради на майдані Шептицького у межах бібліопростору “Великдень незламних” провели майстер-клас “Великоднє курчатко”. Всі охочі долучилися до майстер-класу і виготовляли зі жовтого паперу симпатичне курча. Воно уособлює добро, світло та продовження роду, часто поєднуючись у декорі з яйцями, зеленню та квітами, створюючи атмосферу тепла. Цей образ прийшов із європейських традицій, де курчата, разом із зайчиками, є впізнаваними символами великодніх свят. Створення курчат власноруч з паперу — популярна розвага, такий декор прикрашає великодній стіл і розвиває фантазію. Зроблені власними руками сувеніри-курчата — це гарний подарунок близьким. Курчатко є зворушливим символом, який підкреслює світлий образ свята Воскресіння.