Мороз малює у віконці.
Узваром дихає кутя.
І Мати Божа на іконці
у хустку кутає дитя.
Побудь дитиною, синочку.
Твоє дитинство золоте.
Ще вітер віє у терночку
і дерево на хрест росте.
Ще час не сплинув за водою.
Ще Юда спить у сповитку.
Он гурт з різдвяною звіздою
уже на ближньому кутку.
Поколядують і засіють.
Ще, може, буде і життя.
Ти на Голгофі вже Месія,
а на руках іще дитя.
Ліна Костенко

Ось такими поетичними рядками описує всю значимість і величність найбільшого християнського свята Різдва відома українська поетка, дисидентка Ліна Костенко. Починаючи від Свят-вечора і аж до Водохреща християни прославляють новонародженого Спасителя колядками, щедрівками і віншівками. Часто містерію Різдва на Галичині  передають від хати до хати вертепом – своєрідним народним театром, який нагадує всім, що Ісус народився “…не в царській палаті, а поміж бидляти, у пустині, у яскині – це всім треба знати…”