Національна премія України імені Тараса Шевченка (Шевченківська премія) – найвища відзнака за твори літератури та мистецтва в незалежній Україні, яка присуджується щорічно.
З цієї нагоди 07 березня 2023 року в бібліотеці-філії №14 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготовлена експрес-інформація “Лауреати премії ім Т.Г.Шевченка”.
Республіканська премія імені Т.Г.Шевченка заснована у 1961 р. згідно з якою встановлено нагороджувати видатних митців за високохудожні твори та роботи в галузі літератури, образотворчого мистецтва, музики, театрального мистецтва та кiнематографiї. Першими Лауреатами Шевченківської премії 1962 року в галузі літератури стали Олесь Гончар (за роман «Людина і зброя») та Павло Тичина (за «Вибрані твори в трьох томах»).
Творимо свого Шевченка! Під таким гаслом сьогодні у бібліотеці-філії №24 (с. Драгомирчани) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради пройшла година креативу «Дитячий Шевченко».
Діти, використовуючи різні матеріали, намагалися відобразити митця. У когось Шевченко вийшов патріотичним, у інших – весняним. Розмальовки з серії «Квантовий стрибок Шевченка», які розробив Oleksandr Grekhov, дуже сподобалися учасникам заходу та вразили їх своєю сучасністю. А от вирізати художні образи вдавалося не кожному. Але командна робота згуртувала всіх над образом письменника.
Така робота допомагає краще пізнати поета як нашого сучасника та по-новому відкрити для себе Шевченкове слово.
“Благословенна хай буде година, І та хата, і село, Що Україні принесло З великих найбільшого сина. Благословенна!” Б. Лепкий
Кожен народ має своїх геніїв, чия діяльність стала частиною національної чи світової культури. Для України – це, безумовно, Тарас Шевченко; він уособив Україну, а Україна уособилась у ньому.
9 і 10 березня – день народження і день смерті поета. А між ними – ціле людське життя. Недовге, стражденне життя – лише 47 років. Саме стільки було відміряно Шевченку долею. З них 24 роки – у кріпацькій неволі, 10 – на засланні, і тільки 13 років залишилося йому на вільну працю.
Літературна спадщина нашого духовного батька і Кобзаря налічує понад 240 творів, центральну роль в якій відіграє збірка поетичних творів під назвою“Кобзар”. Поезії, що входять до цієї збірки, складалися на тернистих дорогах поетового життя, писались в мандрах та казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках пустель закаспійських. Шевченкові твори видавались за кордоном понад 300 разів і перекладені на 147 мов світу.
Сьогодні, 7 березня, напередодні 209 річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, в бібліотеці-філії №13 (с.Хриплин, вул. Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулися літературні читання “Поетичний віночок Кобзареві”. Діти з трепетом, зворушливо, виразно, піднесено та артистично читали вірші Тараса Шевченка, а завідувачка бібліотеки розповіла дітям, що Тарас Григорович дуже любив діток і ніколи не був байдужим до їхньої важкої долі. Про це можна дізнатися з Шевченкового оповідання “Натя” та прочитати в книзі Дмитра Чуба “Живий Шевченко”
До уваги читачів в бібліотеці також розгорнута книжкова поличка “Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став”.
Читаючи твори Шевченка, ми даємо їм вічне життя, збагачуємось духовно. І нехай живе в наших серцях світла гордість за нашу неньку-Україну, яка зростила всесвітньо відомого поета, бо Шевченко – невмирущий, Шевченко – безкінечний. І з ним ми здобудемо Перемогу.
Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково:щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим неповторним.Тарас Григорович Шевченко- велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об’єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштував свою ліру Кобзар,тому й оживало в його полум’яному слові все те,що таїлось в глибині душі народу.Як весна оновлює природу,так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі,закликає бути чесними і милосердними,щиро любити свій народ,свою Україну.
07.03.2023 року в бібліотеці-філії №1 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся захід “Співець України – безсмертний Кобзар” до вшанування пам’яті Т.Г.Шевченка.
З вступним словом літературного портрета славетного Кобзаря виступила Наталія Володимирівна Волошин зазначила, що всюди, де лишень живуть українці, у своїх прадідівських оселях чи оселі поза своїми землями, згадують у березні свого пророка… Вірші Великого Генія українського народу повинен знати кожен, адже «Кобзар» – це друга Біблія для українців. Зачитувались цікаві маловідомі факти про життя поета, проведено конкурс по творчості письменника. Учасники заходу брали участь у декламуванні віршів: Бедзюк Вікторія, Зарічний Антон, Кривенко Володимир, Василюк Олена.
В кінці заходу бібліотекарі подякували всім присутнім , наголосивши що актуальність Шевченкового слова, його ідей гуманізму і патріотизму, вболівання за долю України – це те, що об’єднує всіх українців навколо безсмертного «Кобзаря».
Франкова Світлиця активно продовжує свою громадсько-культурну діяльність. Зокрема, весняні заходи стартували з відзначення Дня письменника, адже довкола Слова гуртується творча інтелігенція краю.
04 березня 2023 року у кімнаті-музеї ім. І.Франка, що діє при краєзнавчому відділі ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулася зустріч з учасниками ТОПіЖу ім. І. Франка. До дійства також долучилися працівники музею Олекси Довбуша Володимир Бакала та Марія Грицьків.
В контексті Всесвітнього дня письменника літератори згадали творчість Антіна Могильницького (3.03.1811-13.08.1873) – греко-католицького священника, громадсько-політичного діяча, та головно – поета-романтика, творчість якого високо оцінив І. Франко. Особистість Могильницького штрихами окреслив Василь Бабій, змістовно доповнив життєвий і творчий шлях поета Євген Баран. Богдан Гасюк та Тетяна Зарецька зачитали уривки творів Антіна Могильницького, щоби присутні могли ще раз зауважити стиль та народну мову священника-поета, автора поеми “Скит Манявський”, балади “Русин-воїн” та ін.
Захід продовжили читанням власних творів, зокрема, новими творчими набутками поділились Євген Баран, Лариса Колесник, Михайло Батіг. “Топіжівці” також роздумували над суттю письменства як такого:
– Слово, письменник, воїн – це ті коди, які дозволяють нам існувати в ціннісно-національній системі координат. – Зауважив літературознавець Євген Баран.
На зустріч завітав відомий поет-пісняр та виконавець, радіотележурналіст Богдан Кучер, який світлим спомином пошанував братів по перу Богдана Бойка, Богдана Фіголя, котрі відійшли у засвіти порівняно недавно, але лишили себе у Слові… Богдан Кучер сольно увиразнив захід повстанською піснею “Рости, рости, черемшино…”. А про самого автора пісні, поета Марка Боєслава – Михайла Дяченка присутнім розповів історик Петро Ганцюк, наголосивши, що чимало повстанських поетів і досі не ідентифіковані. А Слово – теж зброя, нині особливо грізна і актуальна.
Інформацію підготували працівники краєзнавчого відділу МЦБС.
