РЕАЛІЇ, ЯКИХ НЕ ХОЧЕМО ПОЗБУВАТИСЬ

Побачили світ 2-3 числа «Буковинського журналу» за 2020 рік. Творився часопис під час карантину, при якому житимемо аж до 31 липня. А що далі? То ж, читачі, спробуйте заглибитись у те, що запропоновано вашій увазі.

Шевченківський лауреат, письменниця Галина Пагутяк начебто спрощено назвала свої роздуми «Смерть української культури від коронавірусу», де геть недвозначно підкеслює: «На мапі совкової реальності раз по раз поправляється вицвілий напис: ЛЮДЯМ НЕМА ЩО ЇСТИ, А ВИ ПРО КУЛЬТУРУ ГОВОРИТЕ, аби хтось часом не надумав підтримати національні театри, філармонії, музеї, бібліотеки чи книговидання. Людям культури теж нема що їсти, але вони ніколи не опиняться на дні разом з тими, хто вважає культуру чимось непотрібним. Зерно мусить відділитися від полови, по-іншому бути не може. Це не розкол, це – частина процесу вирощування нових поколінь, стійких до перемін». 

Політолог Ігор Буркут продовжує боротися з кові-19 на ідеологічних фронтах – «Правдоборці» крізь призму життєвих істин», перепитуючи, а «ХТО Ж ВОНИ, «ЗАХИСНИКИ ІСТОРИЧНОЇ ПРАВДИ»? Журналіст Володимир Краснодемський доповнює Буркутівське «побєдобєсіє», заглибившись у страшні історичні кадри «золотого» вересня 1939 р., що розпочинав криваві діянія на теренах Галичини перед другою світовою війною. Про витоки історичних реалій розмірковує Михайло Василенко «Україна. Війна. Македонський». Як дововижно переплітаються реалії – давні і сучасні, пов’язані з коронавірусом. Про пережите, але не забуте ведуть у рубриці «Жертви тоталітарного режиму» Петро та Руслана ЛЯШУКИ «ПИСЬМЕННИКИ-ДИСИДЕНТИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ ТА БУКОВИН».

Літературний розділ представляють імена в поезії Тарас Григорук, Юрій Синевир, дебютантка журналу поетеса Мирина Єрмолаєва з Кропивницького, український прозаїк з Румунії Михайло Тайстра з фрагментами роману «Час рани не гоїть». Потішить шанувальників поетичного слова «Інтернет-фестиваль» «Від Гуцулії – до кряжів донецьких», приурочений 25-річчю відходу у засвіти Шевченківського лаурета, поета-політв’язня Тараса Мельничука. На запропонований захід у часи карантину відгукнулося чимало авторів, особливо відомий поет і перекладач Казімиж Бурнат, котрий переклав польською мовою книжку Т. Мельничука «Князь роси». Про це розповідають Світлана Бреславська, ініціаторка перекладів і статті «Князь роси». Крок до Європи», Галина Тарасюк, Надія Пасічник та Аделя Григорук, вміщено численні фотоілюстрації. Знайдете також прозові твори для дітей Алєся Карлюкевича з білоруської.

Ще дві публікації виділимо з-поміж інших «Інтернаціоналізм чи… українізація» Івана ДЗЮБИ – «ВИБІР ДОЛІ», де автор згадує і про творчу діяльність нашого земляка-чернівчанина Мойсея Фішбейна, який у травні одійшов у вічність, та грунтовне дослідження Володимира ВОЗНЮКА «ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМИН ЛЕСІ УКРАЇНКИ Й ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ», що вносить до літературознавчого екскурсу переконливі факти листування двох геніальних українок. Валерій Дяченко проливає світлопід рубрикою «На цвинтарі видавничих ілюзій» на «РОЗМОВУ ГОВІРКОГО РЕДАКТОРА З МОВЧАЗНИМ КНИГОВИДАВЦЕМ». Дмитро Павличко вміщує відкритий лист до Тараса Салиги про Івана Денисюка. Тарас Девдюк висловлює своє ставлення до класики літератури Д. Павличка «Три зірки».

На сторінках часопису дебютуть дві рубрики «Двохсотліття греко-католицької церкви», що відзначатимемо протягом 2020-2021 років (Нестор МИЗАК, Андрій ЯРЕМЧУК) та «Ювілей «Червоної рути», де «Інтерв»ю в батьковій хаті» дає Христині Білій народний артист України, композитор і співак Павло Дворський «Як прийду до неї, коліном припаду…», наголошуючи на винятковій ролі автора «Червоної рути» з мистцем Павлом Дворським. Про кінострічку Йвана Миколайчука та франуженки Еліан Сабате «Острів сліз», яка так і не була поставлена, розповідають кінокритик Лариса Брюховецька та Вячеслав Таранюк, розмірковують студенти, майбутні режисери, сценаристи про невідзняту кінострічку.

Про незабутніх присвячена низка матеріалів. Відомий грузинський поет Рауль Чілачава ділиться спогадами про творче єднання з геніальним поетом, прозаїком, кінорежисером й актором Миколою Вінграновським та перекладами його творів з грузинської Миколи Степановича. Про біль утрати в радійних колах Буковини відомого радіожурналіста Миколи Палійчука, автора книжки «Скажи правду, навіть якщо й не можна» пишуть журналісти Тарас Лазарук і Роман Маренін.

Під рубриками «З витоків духовного. Етнознахідки» помістили публікації Іванна СТЕФЮ’К-ОЛЕЩУК «ОСТАННІЙ САДОЧОК: БУКОВИНА УНІКАЛЬНА» та «Звичаї і традиції» Тамари РОМАНЮК. 

Мистецькі полоси представлені публікаціями Романа Горака з витоків гуцульського різябярста «Хата під Сокільським» про великі родини Шкрібляків та Корпанюків. Ювілеї відзначать письменник Любомир Сеник (Богдан Дячишин) та видатний художник Іван Остафійчук (Орест Голубець), репродукціями робіт якого і створюють неповторну гаму обкладинок «Буковинського журналу». У «Бібліографії» прорецензовано Михайлом Павлюком, Уляною Свередюк, Віктором Палинським, Наталією Мочернюк – книжок Катерини Щоткіної «Хроніки томосу», Миколи Рачука «З уламків відбулого», Мирослави Данилевської-Милян «На межі небезпеки: оповідки та образки», Мирослава Лазарука «Чорторийські марева-видіння», Світлани Бреславської «Всі фаворити короля» (новели).

Головний редактор, письменник – Мирослав Лазарук

28 червня ми будемо святкувати чергову річницю нашої Конституції, як основного закону України.

З нагоди свята працівники бібліотеки-філії №1 по роботі з дітьми (вул. Мазепи, 11 а) Департаменту культури Івано-Франківської міської ради підготували викладку цікавих книг “Живі букви Закону України”, з якими користувачі бібліотеки зможуть ознайомитись після закінчення карантину.

У кожній державі є один найголовніший Закон. Він називається Конституцією, або ж Основним Законом. Всі інші закони, які приймаються при потребі, всі розпорядження уряду і президента не повинні суперечити Основному закону. Ось чому кожен народ бореться за те, щоб мати добру Конституцію, бо від неї залежить щастя й доля народу і кожної людини.