Різдвяні свята огорнуті такою радістю, таємницею, добром і щастям, що забуваються усі неприємні речі, хвороби, сварки, політичні та економічні негаразди. Всі перебувають у піднесеному, чудовому настрої. Виникає дивне відчуття, ніби реальність поглинає добра дитяча казка. На жаль, цього року ця казка затьмарена гіркою реальністю російської агресії в Україні. І все ж Різдво сповнене щирої доброзичливості, національної мудрості та загадкової чарівної краси. Воно незмінне у своїх традиціях та виражальних формах, які дійшли до нашого часу майже без змін. Усім нам добре відомо, що таке колядки і щедрівки, і кожен з нас напевне знає їх немало.

Щоб поділитися святковим настроєм і поспівати колядки, учасники клубу «Люди золотого віку», що діє при читальному залі ЦБ Департаменту культури Івано-Франківської міської ради, зустрілись 10 січня в актовій залі Навчально-методичного центру культури і туризму Прикарпаття (НМЦКіТП), де вже традиційно у цей час експонується виставка «Різдвяний вернісаж». Особливо приємно, що на виставці цього року були представлені і художні твори учасника клубу Анатолія Коробка.

Людей «золотого віку» привітала зі святом директор НМЦКіТП Світлана Панько, а керівник клубу Ірина Тарновецька-Мороз у свою чергу вручила пані Світлані подяку за плідну співпрацю і з нагоди 5-ї річниці з часу створення клубу.

Приємним сюрпризом для учасниці клубу Любові Валігуріної стало вітання від друзів з нагоди дня народження, яке пані Любові пощастило відзначати у день Різдва Христового.

А потім у виконанні всіх учасників клубу і, зокрема, Анни Мартинів та Зінаїди Харун, звучали колядки і віншування, музичний супровід здійснював баяніст Центрального народного дому Михайло Морикін.

Коли зазвучало «Добрий вечір тобі», всі дружно стали у коло, завели хоровод і мовби поринули у дитинство, співаючи відому ще змалечку колядку. Святкова атмосфера заполонила виставкову залу НМЦКіТП, дозволила присутнім зануритись у казку Різдва. Всі учасники святкового дійства отримали неабиякий заряд позитиву від співу, спілкування і з щирою надією на те, що наступне Різдво святкуватимемо вже у мирний час. 

Відповідальна за проведення заходу бібліотекар, керівник клубу Ірина Тарновецька-Мороз.

Вертеп – це дійство, без якого ми б сповна не відчули  повної гармонії і величі Різдва Христового.

Вертепи залишаються улюбленими формами мистецького вираження різдвяної радості. Вертеп – це свого роду театр, у якому акторами стають усі охочі. Це дійство, яке відображає дитячу щирість та зрілу віру , віру у народження Господа нашого Ісуса Христа. Вертеп – це своєрідний простір, якого не торкається час.

9 січня 2023 о 14:00, в рамках проєкту “Різдвяні зустрічі в бібліотеці” на  абонементі ЦМБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулося   вертепне дійство “Над Вертепом звізда ясна на весь світ засіяла”.
У вертепній виставі, яку показали партнери бібліотеки, члени Івано-Франківського осередку “Пласт НСОУ”, основними діями є поклоніння Христові та принесення Йому дарів. І обов’язковими   героями тут були Ангели, Чорт, Волхви, Цар Ірод, Пастухи, три царі – володарі світу. І як добро перемагає злі сили в Вертепі, показаному користувачам бібліотеки, так нехай і наші доблесні ЗСУ переможуть московське, рашистське зло.

Вертепне дійство,  несе радість, мир і спокій у кожну оселю, а на цей раз і в бібліотеку. Бо Різдво Ісуса Христа є найвеличнішим святом українського народу.

Пластуни продемонстрували неабияку виконавську майстерність, адже крім святкового дійства, подарували присутнім і колядки.

Директорка Івано-Франківської МЦБС п. Оксана Вовк  подякувала пластунам,  за співпрацю та на згадку подарувала учасникам Вертепу книги та солодощі.

Вертеп у виконанні пластової молоді залишиться у пам”яті глядачів надовго, бо  така  щирість нікого не може залишити байдужими. І  за такими національно-свідомими  українцями, які не забувають звичаї народу майбутнє України.

Закінчила  бібліотекарка захід віншуванням:
Ісусе маленький, дай нам сили нині,
Хай засяє Злотий Тризуб по всій Україні.
Синьо-жовтий Прапор на вкраїнськім полі,
Щоб не було на Вкраїні ворогів ніколи.
Ісусе маленький, змилуйся над нами,
Дай нам сили і надії в боротьбі з ворогами.
Христос Народився!

Відповідальні за організацію та проведення: Кирста О.М., завідувачка відділу обслуговування ЦМБ, Артем Паньків та Денис Жарков (Івано-франківський осередок “ Пласт НСОУ”.

“Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації”.
Василь Стус

8 січня 2023 року на абонементі центральної міської бібліотеки Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулися різдвяні поетичні стусівські читання: “Василь Стус: трагічний, величний і вічний”.

Читання проходили в форматі вільного спілкування, де кожний з учасників заходу могли не тільки почитати свої улюблені твори  поета-шістдесятника, перекладача, публіциста, прозаїка, мислителя, літературознавця, літературного критика, а і висловити свою думку, поділитися своїми враженнями і думками, щодо постаті видатного українця, який все своє життя поклав на боротьбу за вільну Україну. 

6  січня 2023 року – Василю Семеновичу Стусу (06.01.1938–04.09.1985) виповнилося б 85 років. 

Поет рідкісного таланту, який обрав долю борця… Він прожив лише 47 років, із них 13 провів у радянських слідчих  ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті…

Проте за цей невеликий життєвий період,  став легендарною особистістю, чия творчість та витримка, як ніколи актуальна сьогодні  та підтримує  в цей важкий час нові покоління українців. Фактично усе життя Стуса було боротьбою, арешти й табори забрали чи не левову частину його земного часу, проте він ніколи не зрікався своїх поглядів та ідеалів. 

Роль, яку відігравала постать Василя Стуса у розвитку української літератури ХХ століття, відновленні української державності та національної ідеї важко переоцінити.

Гранична чесність, мабуть, найхарактерніша риса Василя Стуса – поета, особистості, громадського діяча, який не лише прожив яскраве, героїчне життя, а й зумів піднести людину до рівня її долі та покликання у слові.

Звідси підвищений інтерес до його віршів – “образків доби”, в котру йому судилося жити. Рідкісна, унікальна неподільність поезії і долі. Поет залишався собі вірним до кінця!

Василь Стус навіть у найтяжчі хвилини життя твердо вірив, що повернеться до народу своїм словом, що край його почує.

І його почули… Стус залишається живим серед наших сучасників своїм безсмертним словом.

Про це говорили учасники заходу:  професорка ПНУ ім. В. Стефаника, відома письменниця Ольга Деркачова, молодий поет Богдан Гасюк, голова “Молодого Народного руху України” Святослав Макогін, вчителька, дослідниця-краєзнавчиня Ірина Садула, ВПО з Харкова – сімейна пара пані Валентина і пан Микола та інші. У кожному із їх виступів – щире захоплення постаттю цього непересічного, великого українця та заклик читати його твори. Захід закінчився бібліочаюванням, де присутні ділилися своїми враженнями та відчуттями про ці читання.

Сьогоднішні реалії вимагають від кожного українця стусівської незламності і самопожертви.

Будьмо нездоланними, як він.
Борімось жертовно, як Стус.

Відповідальна проведення заходу – Кирста О. М.

1 січня 2023 виповнюється 114 років з дня народження ідеолога і теоретика українського націоналістичного руху XX ст. Степана Бандери.

Вшановуючи пам’ять провідника  ОУН бібліотекарки абонементу ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, 2 січня провели книжкову палітру “В одній особі – образ поколінь”, під час якої ознайомили користувачів із біографією Степана Бандери.

Степан Бандера народився 1 січня 1909 у родині греко-католицького священика в селі Старий Угринів. 

Активною політичною позицією Степан пішов у батька: той теж брав активну участь у політичному житті, був свого часу послом у парламенті ЗУНР – УНР у Станіславі.

В Організацію Українських Націоналістів (ОУН) Бандера вступив ще в 1929 році, а за чотири роки став на західно-українських землях офіційним крайовим провідником ОУН.

2 січня українці відзначають Гната. Цей день завершував цикл передріздвяних свят. В цей день заборонялося прясти і прати. Жінки в цей день готувалися до свята – Різдва Христового: виготовляли обрядове печиво, а дівчата, зібравшись на вечорниці чи посиденьки, робили різдвяно-новорічні прикраси – “павуки” та “їжаки”.

“Павуки”виготовляли із солом’яних стебел. Це різноманітні квадратні та ромбоподібні фігурки, які виготовлялись із соломи житніх стебел. Нарізалися соломинки, протягували через них нитку і формували таким чином квадратики і ромби. У центрі “павука” розміщували найбільшу фігурку. З боків до неї долучали менші “павучки”. Для “їжаків” брали шмат глини чи борошняного тіста, виліплювали їжачка, оздоблювали його колосками жита, засушували. Ці прикраси підвішували на конячій волосині до сволока. Вони мали висіти од Різдва до Водохреща.

Однак найпопулярнішою традицією – українською символікою на різдвяно-новорічні свята був Дідух (Коляда). Виготовляли Дідуха з першого обжинкового снопа. Свою обрядову роль Дідух виконував упродовж різдвяних свят. Основна його роль – символізувати спільного предка – Діда.

Такі прикраси створювали особливий святковий настрій, передусім у вечері: у хаті затишок, мир і достаток, і були не гіршими за сучасні ялинки.

Фото із Чортківського гуманітарно-педагогічного фахового коледжу ім. БАРВІНСЬКОГО.