Цього року в вересні дві сучасні українські письменниці Оксана Забужко та Дара Корній святкують свої ювілеї.

19 вересня 2020 року святкувала свій ювілей – 60-річчя, одна зі знаних у світі україномовних письменниць, авторка численних культурологічних статей та есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці – Оксана Забужко (1960), українська поетеса, письменниця, публіцистка, перекладачка, філософиня.
Вся її творчість  – поетична, прозова й публіцистична – становить своєрідну спробу філософського заглиблення в основи людського буття і проявляється на всіх його рівнях: самопізнання, осягнення природи іншого, світового космічного і міфологічного творення. Це своєрідна спроба філософського осягнення людської екзистенції.

До 60-річчя Забужко О.С. працівники абонементу ЦБ підготували інформ-досьє “Психологізм… Епатажність… Феєричність… : Новітні тенденції української прози Оксани Забужко: / авт. укладач О. М. Кирста. – Івано-Франківськ, 2020 . – 7 с.: іл.

Метою цієї видавничої збірки – ознайомити читачів із творчим доробком Оксани Стефанівни Забужко. ЇЇ книги  є яскравим літературним явищем сьогодення та не втрачають своєї популярності десятки років, завоювали любов читачів і визнання критики в Україні та за кордоном.

20 вересня 1970 року народилася українська письменниця – прозаїк, казкарка – Дара Корній. Справжнє ім’я авторки – Мирослава Іванівна Замойська. Авторка 15 книг, лауреатка третьої премії конкурсу «Коронація слова-2010» за роман «Гонихмарник», володарка відзнаки «Золотий письменник України» (2016 рік).

 До відзначення 50-річчя дня народження Дари Корній бібліотекар абонементу ЦБ Івано-Франківської МЦБС Зіняк М.В. підготувала анотований список рекомендованої літератури “Всередині кожної людини живе СОНЦЕ…”

У своїх творах Дара Корній підкуповує читачів своєю щирістю, дуже вдало експериментує з жанрами. У її прозі є все: психологія і містика, фентезі і міфологія. Сюжет творів розгортається в провінційних містах, які цікаві своєю історією, давниною, автентичністю, але на жаль чомусь призабуті. Письменниця звертається до міфології, будить у душах українське світовідчуття, відкриває предвічний світ слов’янських богів та духів, світ любові, довіри і взаєморозуміння.

Відповідальні за підготовку і випуск друкованої продукції бібліотекар абонементу ЦБ Івано-Франківської МЦБС Зіняк М.В. та завідувачка відділу обслуговування ЦБ Івано-Франківської МЦБС Кирста О.М.

«Оксана Забужко стала світлим променем
у нашому письменстві, повязавши різні покоління,
різних митців різних культур»
Євген Сверстюк

19 вересня 2020 року святкує свій ювілей – 60 – річчя, одна зі знаних у світі україномовних письменниць, авторка численних культурологічних статей та есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці – Оксана Забужко (1960) – українська поетеса, письменниця, публіцистка, перекладачка, філософиня.

Саме вона, публічна інтелектуалка, Оксана Забужко і стала героїнею заочної віртуальної зустрічі «Оксана Забужко: Я вбираю в слова те, що витає в повітрі”, яку пропонують онлайн-користувачам бібліотеки працівники абонементу ЦБ (вул. Короля Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради.

6 вересня 2020 року, протягом дня,  на абонементі ЦБ (вул. Короля Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулася онлайн виставка “Ця  Богом послана Голгофа”: Василь Стус в листах, щоденнику, віршах”, приурочена тридцять п’ятим роковинам з дня смерті визначного українського поета, десидента і правозахисника – Василя Стуса.

Василь Стус народився в селі Рахнівка на Вінниччині. Дитинство і юність минали в Донецьку. При цьому, дитинство припало на роки війни. На час її закінчення хлопчикові було лише сім років. Навчався в середній школі. Закінчивши її зі срібною медаллю, В.Стус продовжив навчання на історико-філологічному факультеті колишнього Сталінського педагогічного інституту, з-поміж ровесників виділявся наполегливістю в навчанні та ерудицією. Про своїх викладачів літератури, мови завжди згадував із пієтетом — як про духовних наставників. Після закінчення історико-філологічного факультету поет учителював, служив в армії. У 1963 році вступив до аспірантури Інституту літератури імені Тараса Шевченка в Києві. Працював над дисертацією. Перекладав Гете й Лорку, писав критичні статті Під час прем’єри фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків” у 1965 році, у кінотеатрі “Україна”, взяв участь в акції протесту. Василь Стус разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників засудити арешти української інтелігенції. «Василь піднявся…крикнув, що всі, хто протестує проти арештів, встаньте. Кілька спочатку людей піднялися, потім більше, потім більше. Але не всі…», – так згадує той день Іван Дзюба. За цей вчинок Стуса виключили з аспірантури. Після чого поетові довелося працювати на різних роботах чорноробом.

У травні 1980 року його знову заарештували, як особливо небезпечного рецидивіста і засудили на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Табірні наглядачі знищили збірку з 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. “То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям”, – писав про нього Євген Сверстюк. Тому значення Василя Стуса більше, аніж талановитого поета, публіциста, перекладача й літературознавця. Він був і залишається “голосом сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності”.

Стус помер у концтаборі в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в холодному карцері 36-ї зони на Уралі. 17 листопада 1989 року прах Василя Стуса з великими труднощами і багатьма перешкодами було перевезено до Києва і перепоховано на Байковому кладовищі.

Виставка книг була представлена для широкого кола онлайн користувачів.

Відповідальна: бібліотекар Зіняк М. В.

З 28 по 31 серпня 2020 року, в рамках відзначення 29-річниці Незалежності України, на абонементі ЦБ (вул. Короля Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулася виставка-реквієм “АТО, ООС – завжди болітиме”. Відповідно до указу Президента України від 23 серпня 2019 року,  29 серпня – вшановується пам’ять захисників, які загинули за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Саме на ці серпневі дні у 2014 році, в ході протистояння російським військам, українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення в Іловайську. 

Новітня історія України відкрила для нас нових героїв, які ціною власного життя тримають над нашою головою мирне небо: славетні “кіборги” і воїни, що обороняли Луганський аеропорт, оборонці Слов’янська та Краматорська, захисники Дебальцевого та Іловайська.

Цей день є днем нагадування нам про те, що  війна за цілісність й збереження нашої держави на Сході триває й досі. Щодня з лінії “Східного фронту” надходять новини, котрі сповіщають  про смерть чи каліцтво наших співвітчизників, тих, для котрих Україна стала матір’ю. Ми не повинні забувати подвиг, тих, хто поклав своє життя на вівтар Незалежності нашої держави. Подвиг хоробрих, які своєю жертвою закарбували власні імена в скрижалях історії. Символікою  відзначення цього свята є квітка соняха. 

З 28 по 31 серпня працівники абонементу ЦБ (вул. Короля Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготували для онлайн користувачів виставку книг: “АТО,ООС – завжди болітиме”. Впродовж цих днів користувачі мали змогу ознайомитися з книгами, в яких згадується, чи описується війна на Сході України: Сергій Лойко “Рейс”, Валерій Ананьєв “Сліди на дорозі”, Роман Зіненко “Іловайський щоденник”, Олег Криштопа, Ольга Каліновська “Герої (не)війни”, Васіліса Трофимова “Любов на лінії вогню”, Андрій Курков “Війна” та низкою інших.

Виставка книг була представлена для широкого кола користувачів.

Відповідальна: бібліотекар Зіняк М. В.

27 серпня 2020 року протягом дня на абонементі ЦБ (вул. Короля Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради пройшла виставка-персоналія “Титан духу та думки”, приурочена 164-й річниці від дня народження патрона нашого міста, славетного Каменяра  – Івана Франка.

Творчість Івана Яковича Франка становить унікальне явище, цілу духовну епоху  у вітчизняній історії й водночас є вселюдським надбанням. Видатний письменник, критик, перекладач, журналіст, соціолог, фольклорист, етнограф, філософ, – він займав активну громадську та політичну позицію. Погляди Франка відіграли важливу роль у формуванні української національної ідеї. Професор філософії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Степан Возняк, свого часу так сказав про Каменяра: “Франка знають більше по його творах, але менше його знають як людину, велику людину. Людину, яка була щаслива і нещасна, яка раділа і гірко власне жила. Яка жила, як кожний з нас”. Історія його життя тісно пов’язана й з нашим містом. Іван Франко неодноразово перебував тут з різною метою. Перше його знайомство зі Станиславовом було не дуже радісним. У червні 1880 року, молодого поета, арештованого за пропагування соціалістичних поглядів, під конвоєм поліцейського доправили до міста після тримісячного ув’язнення у Коломийській тюрмі. Вдруге Станиславів поет відвідав восени 1883 року  з метою збору матеріалів для редакції однієї з львівських газет. Саме тоді в біографії Івана Франка вперше виринає прізвище Дзвонковська – друге кохання Івана Франка. “Гордая княгиня” Юзефа Дзвонковська,  котра не відповіла взаємністю на його почуття, однак саме їй Франко присвятив “Другий жмуток” у своїй збірці “Зів’яле листя”.