Сьогодні свій день народження відзначає верховинська журналістка і  талановита письменниця Калина Ватаманюк. А народилася ювілярка 27 січня 1947 року в селі Кобаки, що на Косівщині, де пробігло її босоноге дитинство та заклопотана юність.

З нагоди її 75-річного ювілею бібліотека-філія №13 (с. Хриплин, вул. Берегова, 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготувала та провела захід “Велике подвижництво Калини Ватаманюк”.

Калина Ватаманюк – талановита письменниця, володарка найвищої журналістської премії “Золоте перо”, член спілки письменників України, лауреат літературно-мистецьких премій Василя Стефаника та Марка Черемшини. В 2003 році зі своїм чоловіком Дмитром заснувала духовно-екологічний центр “Здвижин”.  Даний їй Богом дар слова не розтратила на дорогах життя, яке часто було тернистим, а примножила його, духовними перлами прикрасила. Це, мабуть, було найголовнішою справою її життя – збирання і шліфування духовних перлин. Так народилися її духовно-пізнавальні книги. 

“Київ, срібна хуртовина, Двадцять друге січня
Об’єдналась Україна Західна і Східна”
О.Лупій

В історії незалежної України особливе місце займає день 22 січня 1919 року, коли всі українські землі об’єдналися в єдину Українську державу. В цей день на Софіївській площі у Києві в урочистій обстановці відбулося проголошення Акту Злуки УНР та ЗУНР в єдину державу.

“Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна.
Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які вмирали найкращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”,- йшлося в зачитаному у центрі столиці універсалі.

“Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю
З Новим Роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати…”

Ось і 2022 рік завітав до нас в оселі. Ніч під “старий” Новий рік (з 13 на 14 січня) – чарівна. Що побажаєш собі або комусь іншому – те й збудеться. Тому саме в цей час хлопчики обходять хати, засівають житом, пшеницею і всякою пашницею та промовляють магічні віншування: “Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, на щастя, на здоров’я, на Новий рік, щоб краще вродило, як торік…”

Саме з побажанням добра, щастя, здоров’я, успіхів в Новому році завітали в бібліотеку-філію №13 (с. Хриплин, вул. Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради малі колядники та посівальник.

“Коли зимонька надходить,
Земля примерзає,
До діточок йде у гості
Свято Миколая”

Зимової ночі з 18 на 19 грудня, вже багато століть поспіль, святий Миколай спускається по срібній вервечці з неба на землю. Сивобородий, у довгій золотистій накидці,  він заходить до кожної хати і розкладає дітям у черевичок чи під подушку свої пречудові небесні дарунки. З великим нетерпінням чекають на прихід святого Миколая діти: пишуть йому листи зі своїми проханнями, вивчають молитви, стараються бути слухняними.

І якщо ви були чемні, працелюбні і доброзичливі – чекайте вранці подарунок. А якщо бешкетники і ледачі, то Миколай принесе вам хіба різочку, яку залишить у куточку. Гостинці від святого Миколая – винагорода за добрі справи і слухняність. 

А добрих справ у читачів бібліотеки-філії №13 (с. Хриплин, вул. Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради чимало.

Вони слухняні, допомагають батькам, охоче вчаться, відвідують бібліотеку, гарно малюють, беруть участь у майстер-класах і багато знають віршів, пісень та легенд про Чудотворця Миколая.

А допоможуть їм поповнити свої знання книги представлені на виставці, яка розгорнута в нашій бібліотеці.
Запропонована література  ознайомить дітей з життям і чудесами  святого Миколая, з історією виникнення зимових свят, цікавими народними обрядами і піснями, колядками та щедрівками.

Прочитайте, діти, ці книжки, вони допоможуть зберегти у дитячих серцях віру в Бога та навчать доброти й милосердя до ближніх.

Відповідальна: Бабій О.

     “ Голодомор –  це ніщо інше як прояв

                                              багатовікової гібридної війни, яку Росія

                                             веде проти України”

(Петро Порошенко)

     Щорічно, в останню суботу осені, український народ в смутку і в скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять безневинних жертв голодоморів.   88 років віддаляють нас від тієї страшної, масштабної катастрофи початку 1930-х років  жертвами якої стали мільйони людей.

      Для вшанування пам’яті жертв голодомору в бібліотеці-філії №13 (с.Хриплин, вул. Берегова 4в) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради розгорнуто виставку-пам’ять “Голод 33-го – біль душі і пам’ять серця”.

На виставці представлені документальні книги та статті, спогади очевидців тих жахливих подій: “Чорна книга України”; “Моєї пам’яті печаль”; Роберт Конквест  “Жнива скорботи”; Олександр Міщенко “Безкровна війна”.

Голодне лихоліття, яке охопило адміністративні райони з населенням понад 40 мільйонів осіб і тривало майже два роки, явище не стихійне, а рукотворне.  Голод став зброєю масового біологічного знищення українського народу.  Він на довгі десятиліття порушив природний та політичний розвиток українців, як спільноти, призвів до морально- психологічних змін у свідомості нації, наслідки цієї катастрофи відчуваємо і понині.