Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно.
Леся Українка
“Леся Українка глибоко національна в своїй основі, всім змістом своїм зв’язана нерозривно з життям свого народу, з переживаннями нашої людини в теперішню добу, ця творчість переводила її на грунт вічних вселюдських змагань, уясняла в їх світлі й зв’язувала їх з одвічними переживаннями людкості. Наше громадянство не встигало йти за цим захоплюючим, бурним потоком натхнення, цею блискучую панорамою образів, що розверталася перед ним; цей високий рівень ідей ,на який вела творчість покійної, був незвичний для його ширших кругів. Смерть перервала цю путь у вселюдські простори”. (Михайло Грушевський, жалобні збори Київського Наукового товариства восени 1913 року).
29 липня 2021 року о 17:00 на абонементі ЦБ (вул. К. Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся камерний захід – знайомство зблизька з письменницею “Мережево думок і почуттів Марії Микицей.
Завітавши в бібліотеку, друзі і шанувальники творчості Марії Микицей мали нагоду ще раз привітати нашу шановну краянку, українську поетесу, прозаїка, журналістку, лауреатку Івано-франківської міської премії ім. І.Франка (2012) в галузі літератури та журналістики за книгу “Трофей на довгу пам’ять”, представницю, так званого Станіславського Феномену, з її днем народження і зблизька познайомитись із новинками її творчості, навіть із тими, які ще в процесі творення.
Користувачі і гості бібліотеки, які особисто ще не знайомі з письменницею, відкривали для себе авторку, бо знали її і її творчість не так близько. Хтось читав книгу, хтось читав щось в ФБ, та всі були зачаровані живим авторським читанням ще невідомих творів. І хоча ми не були на галявині, а в приміщенні бібліотеки, та говорили про сукні для галявин ( принагідно панянки наділи легкі літні плаття), принцес і лицарів, очеретників і криничників!
А ще було трохи невідомих віршів (із збірок “Ломикамінь” та”М’ята”) і трохи не всім відомої прози в читанні авторки. Саме літньої прози( за визначенням п. Марії), бо ж літо, бо ж спекотно, і хотілось щось легкого і прохолодного, як стаканчик мохіто і уривочок із зразків малої прози, бо ж не всі її читали…
Тож знайомство зблизька… відбулося!
Захід проходив в дуже теплій, домашній атмосфері, бо таки не завжди вдається так запросто – очі в очі – сидіти і спілкуватися з авторкою, та ще й неначе підслухати те, чого ще немає, те, що ще не видано. Бо так приємно бути першим слухачем.
Підсумок зустрічі зробила сама авторка словами:” Це так, ніби на швидкості минаєш знак з числом 56, де 56 може означати все, що завгодно: відстань до найближчого населеного пункту, висоту над рівнем моря, атмосферний тиск і навіть кількість обертів довкола Сонця, які ця прекрасна планета зробила зі мною. Життя – це не про досвід і втому, це про пригоду і нагоду відбитися у якмога більшій кількості сяючих дзеркал і побачити якнайбільше зірок”.
Тож шановна наша пані Маріє, нехай живеться вам в здоров’ї і щасті, а пишеться і твориться нехай у натхненні. Щоб радість була спутницею ваших сонячних днів. Добра і Божого благословення вам і нехай ваші книги завжди знайдуть шлях до свого читача…
Захід підготований працівниками абонементу ЦБ. Відповідальна – Кирста О. М.
26.07.2021 року працівники абонементу ЦБ (вул. К. Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготували ювілейну посвяту, приурочену 90-річчю відомого українського дисидента, шістдесятника – Івана Дзюби. Читачі мали змогу ознайомитися із біографією українського літературознавця, літературного критика, громадського діяча, дисидента, Героя України (2001), академіка НАН України.
В селищі Обертин, що на Тлумаччині є будинок підтриманого проживання для сиріт з інвалідністю “Оселя Віри, Надії, Любові”, який відкрили 12 липня 2019 року. Це один із перших в Україні будинок підтриманого проживання та перший, який фінансується (в частині найнеобхідніших витрат) з обласного бюджету за механізмом соціального замовлення. 18.07.2021 року завідувачка відділом обслуговування, Кирста О.М., абонементу ЦБ (вул. К. Данила, 16) Івано-франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, як волонтер-опікун відвідала цей заклад і побувала на святкуванні 2-ї річниці відкриття “Оселі Віри, Надії, Любові”.
Суть підтриманого проживання у тому, що люди проживають у власних кімнатах, мають кухню. Допомога їм закінчується там, де починаються їхні можливості. Інтернати – це середовище ізоляції, де людина отримує фактично все готове і втрачає мотивацію щось робити, тому що немає стимулів. Підтримане проживання, навпаки, дає людині можливість робити рівно стільки, скільки вона може, зважаючи на певні обмеження. Комусь потрібне житло – просто дах над головою – і людина може працювати, бути в соціумі. А комусь трохи більше – допомога соціального працівника в побуті. Будинок сиріт з інвалідністю “Оселя Віри, Надії, Любові” започаткували волонтери БО “Українська благодійницька мережа”. А проживають там четверо молодих людей: Уляна Белей, Яна Хазанюк, Ігор Човпило та Люба Оробець, до яких доля була не дуже прихильною.
Коли шукаємо в нашій історії конкретні й повчальні дороговкази, які вказували б правильний і праведний шлях для українців сьогоднішніх, найчастіше звертаємося до постатей видатних письменників, яких так щедро дарував Україні Господь і які високо підносилися на світові висоти інтелекту.
Серед них бачимо численні постаті українських письменників, які далеко випереджували сучасних їм світочів інших народів, інших культур. Та чи завжди українці вміли їх достойно цінувати? І чи належно оцінюємо їх тепер ми, чи й далі, страждаючи якимось комплексом власної меншовартості, не помічаємо велетів духу, посланих Україні самим Богом? 21 липня 2021 року працівники абонементу ЦБ (вул. К. Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготували годину пам’яті “Богдан Лепкий: крізь терни долі — до світового визнання”, звертаючи увагу користувачів до постаті, що представляє надзвичайно потужний інтелект, постаті, якою може гордитися кожен українець, постаті, і якій 21.07.2021 відзначаємо 80 років з дня смерті, постаті Богдана Лепкого (09.11.1872 -21.07.1941) — українського письменника, поета-лірика і новеліста.
Це – вельми багатогранна особистість, оскільки він – поет і письменник, художник і мистецтвознавець, дослідник літературних процесів і перекладач, автор текстів численних музичних творів і теоретик феномену Українського Січового Стрілецтва, видатний педагог і активний громадський діяч. Отакими є іпостасі цього видатного українця, ім’я і твори якого в совєтські часи були строго заборонені, і в наш час це ім’я надто мало згадується й недостатньо пошановується. А це – величний зразок українського інтелекту й гідної постави українця-патріота. Ім’я його – Богдан Лепкий. Бібліотекарка підкреслила, що з Божої ласки, Богдан Лепкий успадкував від родичів великі здібності й таланти, які невтомно розвивав і гідно тим примножував славу України.
