28 січня маємо 100 років з дня смерті видатного українського письменника Панаса Мирного. Пропоную його роман «Повія» (1849—1920), про якого І. Франко сказав: «Свіжий і сильний талант». Своє творче покликання Панас Мирний визначив ще в юності, записавши в «Щоденнику»: «…хочу показати безталанну долю житія людського, високу його душу, тепле серце». Мети він досяг в одному зі своїх кращих творів. Книжка розрахована на школярів, вчителів, студентів-філологів, усіх, хто цікавиться творчістю Панаса Мирного.

Панас Мирний… з яким твором у вас асоціюється цей письменник? Особисто я познайомилась з ним ще в юних студентських роках через його роман “Повія”. Вже згодом, по іншому сприймаючи життя, вдруге читала цей твір. А потрапивши на роботу до бібліотеки, взявши до рук книгу Панаса Мирного я з головою занурилася в ті далекі роки, коли ще снігу було попід вікна, а щоб купити чоботи треба було пішки йти до міста, щоб щось там виторгувати та мати копійку на взуття. Щоразу відчуття жаху та якоїсь нинішньої розкоші були різними. Та як гарно спочатку на душі, коли письменник так тепло, яскраво, колоритно описує хатини, печі, їжу, одяг, відчуття радості від Різдва, що от-от прийде, того села, що незважаючи на холод, тяжке життя – метушиться та світиться надією на краще….Сьогодні багато змінилося… незмінні лиш ми…як і 100 років тому світимося надією на краще…

Головна героїня Христина: молода, світла і дуууже красива. На мою думку, красивим жінкам є вдвічі тяжче, адже будучи недосвідченими вони частіше інших попадають в павутину жорстокого хтивого світу. І добре, якщо є кому помогти. А в Христі не було ні тата ні мами, був старий і багатий пан. І була система того часу, яка диктувала свої правила для наймички… Читається легко, особливо для тих, хто полюбляє старовину. Пропоную до читання. Враження незабутні!
«Повія» — роман Панаса Мирного. Дві перші частини роману опубліковані в 1883—1884 роках. За життя автора публікувався частинами. Вперше повністю опублікований 1928 року. У цьому романі на тлі широких суспільно-історичних узагальнень зображено трагічну історію життя дівчини-наймички, змальована пореформена дійсність XIX століття — розшарування селянства, зростання нових багатіїв, занепад суспільної моралі. У центрі твору — проблема тяжкого становища жінки, протиставлення села як осередку чистоти місту як центру розпусти й моральної деградації.

З 22 по 24 січня в бібліотеці-філії №5 (вул. Галицька, 100) діяв історичний зріз “Ланцюг історії не перерветься” з нагоди 101 річниці Злуки УНР і ЗУНР, 5-річчя з часу оборони українськими добровольцями донецького аеропорта.

Відвідувачі пригадували обидві події, в яких перегукується одне: віками Україну розтинали сусідні країни. Адже, в 1919 році Соборну українську державу, через кілька місяців, спотворили більшовики. А в 2015 р. українські бійці, названі “кіборгами”, жертовно воювали шість місяців за термінали в Донецьку. Завдяки чому довколишні території були звільнені від російських бойовиків.

Кожен з нас має пам’ятати згадані сторінки історії, триматись громадянської позиції, робити все, що від нього залежить. Адже Соборність ми святкуємо, а територіальна цілісність України порушена.
Бібліотекарі виклали добірку літератури. Зокрема, користувачі переглядали ілюстровану історію “Західно-Українська народна республіка 1918-1923”, обговорювали прочитані роман С. Лойко “Аеропорт. Головна книга про війну, якої не мало бути, і про героїв, які хотіли жити, але вмирали” та статті з газети “Репортер”.

Відповідальна Українець С.

25 січня 2020 р. в бібліотеці-філії №1 (вул. Вовчинецька, 206) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради працівники провели чарівний майстер-клас по виготовленню  «Зимової хатинки». Бібліотекарі разом з дітьми майстрували з пряникових «цеглинок» зимову хатинку, а щоб вона була міцнішою скріплювали її білковою глазур’ю.

Свій чудовий витвір дітки власноруч розмальовували та прикрашали  цукровими сніжинками та білковою глазур’ю. Запах кориці, імбиру і меду в бібліотеці створював казкову атмосферу свята та затишку. Хатинка вийшла красивою, цікавою, по-справжньою казковою.

 Діти залишилися задоволені своєю роботою. Вони одержали багато вражень, зарядилися позитивним настроєм.

Ось і закінчується другий місяць зими. Діти з нетерпінням чекають, коли вже чаклунка-зима вступить в свої законні права. Санчата, лижі та ковзани давно вже готові, а снігу все нема та й нема. Кожен ранок хлопчики та дівчатка біжать до віконечка, сподіваючись там побачити чарівну зимову казку та закликають  зиму: “зимонько – снігуронько, наша білогрудонько, прийди до нас прийди”… А вона все не йде та не йде, снігом не мете, за щічки не щипає, а діти хочуть в сніжки погратися, в білому пухкому снігу повалятися.

24.01 2020 р. в бібліотеці – філії №13 (с. Хриплин, вул. Берегова, 4в) МЦБС Департаменту культури Івано – Франківської міської ради відбулася пізнавальна галявина “Ой, сніжок, сніжок,біленький”. Юні користувачі разом з завідувачкою бібліотеки віртуально поринути в засніжену зиму, тріскучі морози, замерзлі ставки та озера, глибокі снігові кучугури.  Діти дізналися багато цікавого про сніг: чому сніг білий, як утворюються сніг, чому і коли рипить сніг під ногами, чи можна їсти сніг, чи є на світі однакові сніжинки і про користь снігу для живої природи.

Відвідувачі бібліотеки також відгадували зимові загадки, розказували новорічні віршики, знаходили відповіді на питання вікторини в книгах та журналах представлених на виставці. І хоч за вікном зимове сонечко по-весняному світить, діти не втрачають надію дочекатися справжньої зими.