“Митець є міфотворець, що проявляє себе в образній тріаді – особистість, національність, вселюдськість” (О. Заливаха)
Народився Опанас Заливаха в с. Гусинка на Харківщині. Український художник-живописець, дисидент, відомий шістдесятник, який відчув задушливість тюрми народів. Член Клубу творчої молоді (1960-1964 рр.). У 1965-1970 роках відбував покарання “за антирадянську пропаганду та агітацію”. З 1962 року жив у нашому місті. У 1995 році йому присуджено Національну премію ім. Т. Шевченка в галузі образотворчого мистецтва. Помер 24 квітня 2007 року і похований на кладовищі біля Дем’янового Лазу.
Вшановуючи ювілей митця, працівники краєзнавчого відділу ЦБ (вул. Г. Мазепи, 1) Івано-Франківської Департаменту культури міської ради, 27.11.2020 року організували книжкову виставку-персоналію “Художник і подвижник долі”. Твори Опанаса Заливахи збагатили українську образотворчу культуру ХХ ст. глибиною образного бачення української теми, її філософським трактуванням, яке базується на знанні історії боротьби українського народу за свою незалежність. Для ознайомлення з творчістю Опанаса Заливахи пропонуємо переглянути відео-презентацію “Художник і подвижник долі”:
Матеріал підготували працівники відділу краєзнавства ЦБ.
“Гриневичеву можна назвати без перебільшення найосвіченішою жінкою в Галичині. Була вона справді репрезентативною постаттю в західно-українському житті й сміло могла заступати нас, наше жіноцтво й нашу літературу перед культурним Заходом”. (В. Дорошенко)
19.11.2020 року минає 145 років від дня народження Катрі Гриневичевої – відомої патріотки й письменниці, яка брала активну участь у демократичному жіночому русі в Галичині. З цієї нагоди, працівники краєзнавчого відділу ЦБ (вул. Г. Мазепи, 1) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели загальносистемний День Краєзнавства “Катря Гриневичева – представниця галицького жіноцтва”. В рамках заходу бібліотекарі відвідали музей української родини Гриневичів, який знаходиться по вул. Богунській, 1 (раніше по вул. Василіанок, 52).
Вшанування ювілярки розпочали чином освячення нового приміщення музею, який здійснив о. О. Путько. Сторінки біографії та громадську діяльність Катрі Гриневичевої на ниві духовного відродження Галичини присутнім розповіла завідувачка відділу краєзнавства ЦБ – Паркулаб Ганна. Поділилась відомостями про родину Гриневичевих і їх життя на Прикарпатті завідувачка відділу археології обласного краєзнавчого музею – Вуянко Марія. Членкині міського осередку Союзу Українок, Шведюк Уляна та Романюк Раїса, ознайомили всіх про діяльність Союзу Українок на теренах Галичини. На захід прибув меценат міського осередку – Луців Василь. Окрасою заходу був виступ учениці ДМШ № 1 ім. М. Лисенка, Лесі Павук (викладач класу скрипки Венграновська Дарія).
Матеріал підготували працівники відділу краєзнавства ЦБ.
“О, Листопаде незабутній! Лишив ти нам Новий Завіт: Що волю мусимо здобути, Щоб дочекатись кращих літ.” В. Фіцалович
Осінньої ночі, з 31 жовтня на 1 листопада, відбулась епохальна подія в новітній історії України – внаслідок революційного зриву було покладено край австрійському пануванню в Галичині. Керівник Листопадового Чину, сотник Дмитро Вітовський, вранці склав рапорт голові УНР – Костю Левицькому, що українське військо без пролиття крові захопило владу і передає її в руки українському цивільному урядові. У своїй відозві до населення Львова УНР заявила: “Волею українського народу утворилася на українських землях бувшої австро-угорської монархії Українська Держава. Український народе! Голосимо Тобі святу вість про твоє визволення з віковічної неволі. Від нині Ти господар своєї землі…” Протягом кількох наступних днів українську владу було встановлено в усіх містах і селах Галичини, що дало можливість проголосити Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР).
18 жовтня 2020 року відсвяткував свій ювілей заслужений журналіст України, член НСЖ України, почесний краєзнавець, почесний громадянин Івано-Франківська – Роман Фабрика. Народився митець у багатодітній сім’ї на радчанській співучій землі. У своїй першій книзі “Я – репортер” він пише: “скільки себе пам’ятаю – мріяв про журналістику. Я – репортер! І цим завжди пишаюся”. Усього в житті досяг своїм розумом та наполегливою працею. Найбільше репортер тішиться, що здійснив ще одну заповітну мрію – самотужки створив “Музей родинних професій”, аналогів якого важко знайти в Україні, а може і в світі. Мав три персональні виставки: “Америка в Галичині” та дві фотовиставки: “Кличуть у гори трембіти” і “Діти втрачених Бескидів”. Перший в Україні видав фотоальбом “Лемки: роки і долі” . Автор книг “Наодинці зі словом” та “Я – репортер”. За наполегливу працю нагороджений медаллю “Журналістська гідність”, золотою медаллю української журналістики, медаллю “За заслуги перед Прикарпаттям” та знаком “За подвижництво в культурі Прикарпаття”; визнавався дипломантом та лавреатом загальнонаціонального конкурсу “Українська мова – мова єднання”, став лавреатом обласної премії ім. Б. Бойка та міської премії ім. І. Франка.
Постать Степана Бандери повернулась в незалежну Україну 1991 р. й опинилася в епіцентрі боротьби, як символ українського визвольного руху. Визнання С. Бандери – свідчення зрілості України як держави, що сама вирішує, яких героїв їй шанувати і яке майбутнє будувати. Дискусії навколо надання Степанові Бандері звання Героя України, вшанування учасників боротьби за незалежність України у ХХ і ХХI століттях, не вщухатимуть ще довго, тому потрібно долати стереотипи, які утвердилися в суспільній свідомості. У зв’язку з останніми подіями в Україні: Майданом Гідності, окупацією Росією Криму та веденням нею прихованої війни на Донбасі – постать Провідника ОУН викликає всебічну зацікавленість з боку як українського суспільства так і ідеологічного ворога, бо російські засоби інформації не втомлюються констатувати, що в Україні до влади прийшли “бендерівці”. Тому вдумливе вивченя життєвого шляху та трагічної загибелі Степана Бандери допоможе належним чином оцінити його як творця націоналістичної ідеології, організатора й лідера ОУН 1930 – 1950 рр. Кожен із членів ОУН і УПА чітко усвідомлювали, що в боротьбі за державну незалежність на нього чекає певна й неминуча смерть. Розумів це і Провідник ОУН, радянська влада та спецслужби вбачали у ньому найзапеклішого ворога свого режиму, та вдавалась до повномасштабної дискредитації С. Бандери, як в Україні так і за кордоном. Доки не вчинила ганебне вбивство лідера визвольного руху, яке не визнає і замовчує до сьогодні. Саме, 15 жовтня 1959 р. у Мюнхені по вулиці Крайтмайр, 7 сталася ця трагічна подія. Організація Українських Націоналістів закликала українців визнати злочин як доказ великої жорстокості одвічного ворога України, з наміром обезголовити бойову силу УПА, який хоче залякуванням та терором послабити провідну силу найбільшої поневоленої ним країни.
Саме в ці жовтневі дні ми святкуємо створення Української Повстанської Армії, і її довголітній досвід, набутий вояками під проводом Степана Бандери, визначають незмінність нашого шляху та продовження боротьби за незалежність України. Вшановуючи пам’ять Великого Сина України, віддаючи гідну шану відомому політичному діячеві та найвідомішому українцеві у світі, працівники краєзнавчого відділу (вул Г. Мазепи,1) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради організували для відвідувачів 15 жовтня 2020 р. книжкову полицю “Осінній постріл у Мюнхені”, присвячену трагічному Дню загибелі Степана Бандери.
На виставці зібрані книги та газетні публікації, що найповніше висвітлюють дану подію, містять дослідження істориків про постать і діяльність лідера націоналістичного руху, розкривають цікаві невідомі широкому загалу факти, базуючись на архівних матеріалах.Представлена література допоможе користувачу розібратись у створених штучно міфах про постать Степана Бандери: які погляди він мав, якими ідеалами керувався, якою був людиною і, зрештою чому спецслужби так відчайдушно намагалися його знищити. Що ж робить цього не дуже високого і зовсім не кремезного чоловіка символом, прапором, ім’ям? На ці питання допоможуть дати відповідь матеріали, що зібрані у фонді краєзнавчого відділу.
Матеріал підготували працівники краєзнавчого відділу МЦБС.
