“Володимир Грабовецький з дитинства та юності виховувався на національних традиціях видатних корифеїв України, учасників “Руської трійці” та на славетній творчості  Тараса Шевченка…”
Микола Кравець

В грудні 2020 року минає п’ять  років як відійшов у вічність український вчений, історик, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, почесний професор кафедри українознавства Українського державного університету в м. Москві, почесний доктор Ужгородського національного університету, почесний професор ПНУ ім. В. Стефаника – Володимир Васильович Грабовецький. У 2012 році він став почесним громадянином м. Івано-Франківська, а також був почесним громадянином окремих міст і сіл Прикарпаття, Львівщини та Черкащини за написання монографій з історії цих населених пунктів. За плідну працю на історичній ниві нагороджений 35-ма урядовими та вузівськими почесними грамотами і дипломами, а також: орденами “За заслуги” I – го ступеня (2015 р.), “За заслуги” II ступеня (2008 р.), “За заслуги” III ступеня (1998 р.); орденом “Знак Пошани” (1989 р.); медалями “За доблесну працю” (1970 р.), та “Ветеран праці” (1985 р.); медаллю Макаренка (1988 р.), срібною медаллю (1988 р.) та золотою медаллю (2000 р.). Став лавреатом премій ім. І. Вагилевича (1991 р.), ім. І. Крип’якевича (1998 р.), ім. В. Стефаника (2001 р.). А у червні 2016 р. відкрили пам’ятну дошку на фасаді будинку, де мешкав академік.

Вшановуючи пам’ять непересічної особистості нашого міста, працівники краєзнавчого відділу ЦБ (вул. Г. Мазепи, 1) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, 23.12.2020 року, для віртуальних користувачів організували книжкову виставку “Володимир Грабовецький – вчений, краєзнавець, педагог, громадянин”, а також пропонують переглянути інтерв’ю відомого історика та почесного громадянина Івано-Франківська на презентації своєї наукової спадщини. А після закінчення карантину чекаємо на Вас у нашій книгозбірні, де зможете ознайомитись з його працями.

Матеріал підготували працівники відділу краєзнавства ЦБ.

“Багаторічна праця В. Скуратівського, на диво, щасливо поєднала в собі журналістську оперативність, відчуття злободенності, актуальності й наукову ерудицію історика, краєзнавця, етнографа, фольклориста…”
Володимир Качкан

09.12.2020 року в приміщенні кімнати-музей Івана Франка, що діє при краєзнавчому відділі ЦБ (вул. Г. Мазепи, 1) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулось вручення нагороди ім. Василя Скуратівського. Захід ініціювало Товариство письменників і журналістів ім. І. Франка, головою якого є Прикарпатський літературознавець, критик та есеїст Євген Баран. Цьогоріч нагороду отримали: 

• голова обласної організації НСК України – Михайло Косило;
• краєзнавчиня, племінниця Євгена Паранюка – Люба Лапчук;
• етнограф, історик, краєзнавець – Михайло Паньків;
• письменник, журналіст, сценарист – Василь Лесів.

Дане товариство було створено у Львові, і діяло з 1925-1939 рр. Першими його очолювали Андрій Чайковський, Василь Стефаник, Богдан Лепкий та Роман Купчинський.  Медаллю ім. Василя Скуратівського, яку запровадили в нашому місті,  нагороджують за народознавчі, етнографічні та  краєзнавчі здобутки краян. 

Працівники кімнати-музей Івана Франка вітають нагороджених з отриманням відзнаки і бажають міцного здоров’я та успіхів в народознавчій царині.

Матеріал підготували працівники краєзнавчого відділу ЦБ.

“Митець є міфотворець, що проявляє себе в образній тріаді –  особистість, національність, вселюдськість”
(О. Заливаха)

Народився Опанас Заливаха в с. Гусинка на Харківщині. Український художник-живописець, дисидент, відомий шістдесятник, який відчув задушливість тюрми народів. Член Клубу творчої молоді (1960-1964 рр.). У 1965-1970 роках відбував покарання “за антирадянську пропаганду та агітацію”. З 1962 року жив у нашому місті. У 1995 році йому присуджено Національну премію ім. Т. Шевченка в галузі образотворчого мистецтва.  Помер 24 квітня 2007 року і похований на кладовищі біля Дем’янового Лазу. 

Вшановуючи ювілей митця, працівники краєзнавчого відділу ЦБ (вул. Г. Мазепи, 1) Івано-Франківської Департаменту культури міської ради, 27.11.2020 року організували книжкову виставку-персоналію “Художник і подвижник долі”. Твори Опанаса Заливахи збагатили українську образотворчу культуру ХХ ст. глибиною образного бачення української теми, її філософським трактуванням, яке базується на знанні історії боротьби українського народу за свою незалежність. Для ознайомлення з творчістю Опанаса Заливахи пропонуємо переглянути відео-презентацію “Художник і подвижник долі”:

Матеріал підготували працівники відділу краєзнавства ЦБ.

“Гриневичеву можна назвати без перебільшення найосвіченішою жінкою в Галичині. Була вона справді репрезентативною постаттю в західно-українському житті й сміло могла заступати нас, наше жіноцтво й нашу літературу перед культурним Заходом”.   (В. Дорошенко)

19.11.2020 року минає 145 років від дня народження Катрі Гриневичевої – відомої патріотки й письменниці, яка брала активну участь у демократичному жіночому русі в Галичині. З цієї нагоди, працівники краєзнавчого відділу ЦБ (вул. Г. Мазепи, 1) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели загальносистемний День Краєзнавства “Катря Гриневичева – представниця галицького жіноцтва”. В рамках заходу бібліотекарі відвідали музей української родини  Гриневичів, який знаходиться по вул. Богунській, 1 (раніше по вул. Василіанок, 52).

Вшанування ювілярки розпочали чином освячення нового приміщення музею,  який здійснив о. О. Путько. Сторінки біографії та громадську діяльність Катрі Гриневичевої на ниві духовного відродження Галичини присутнім розповіла завідувачка відділу краєзнавства ЦБ – Паркулаб Ганна. Поділилась відомостями про родину Гриневичевих і їх життя на Прикарпатті завідувачка відділу археології обласного краєзнавчого музею – Вуянко Марія. Членкині міського осередку Союзу Українок, Шведюк Уляна та Романюк Раїса, ознайомили всіх про діяльність Союзу Українок на теренах Галичини. На захід прибув меценат міського осередку – Луців Василь. Окрасою заходу був виступ учениці ДМШ № 1 ім. М. Лисенка, Лесі Павук (викладач класу скрипки Венграновська Дарія).

Матеріал підготували працівники відділу краєзнавства ЦБ.

“О, Листопаде незабутній!
Лишив ти нам Новий Завіт:
Що волю мусимо здобути,
Щоб дочекатись кращих літ.”
В. Фіцалович 

Осінньої ночі, з 31 жовтня на 1 листопада, відбулась епохальна подія в новітній історії України – внаслідок революційного зриву було покладено край австрійському пануванню в Галичині. Керівник Листопадового Чину, сотник Дмитро Вітовський, вранці склав рапорт голові УНР  – Костю Левицькому, що українське військо без пролиття крові захопило владу і передає її в руки українському цивільному урядові. У своїй відозві до населення Львова УНР заявила: “Волею українського народу утворилася на українських землях бувшої австро-угорської монархії Українська Держава. Український народе! Голосимо Тобі святу вість про твоє визволення з віковічної неволі. Від нині Ти господар своєї землі…” Протягом кількох наступних днів українську владу було встановлено в усіх містах і селах Галичини, що дало можливість проголосити Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР).