“Змислом мойого цілого життя було, є і буде: Україна вільна, Україна Соборна, Україна без холопа і без пана. Я вірю в перемогу, я вірю так сильно, що можна вмерти. З цього шляху мене не заверне ніщо: ані тортури, ані пекло тюрем, ані смерть”

(Ярослав Стецько)

19 січня 1912 р. в Тернополі народився Ярослав Стецько, один із ідеологів та провідників українського націоналізму, голова Проводу ОУН-б, президент Антибільшовицького блоку народів. Ще юнаком включився в національно-визвольну боротьбу, ставши членом нелегальної організації ”Українська націоналістична молодь”, а відтак підпільних Української військової організації та Організації українських націоналістів. Для нього український націоналізм був не просто ідеологією – ідея Нації була його дороговказом, а членство в ОУН значило фанатичну відданість справі на все життя.

Вшановуючи пам’ять про свого героя, бібліотекарі краєзнавчого відділу МЦБС (вул. І. Мазепи, 1) Департаменту культури Івано-Франківської міської ради підготували для користувачів відео ролик “Вірний син України”, який знайомить про життя і діяльність Ярослава Стецька. Він був одним із найяскравіших представників покоління визначних борців, вихованих ОУН.

Матеріал підготували працівники краєзнавчого відділу МЦБС.

19.01.2022 до 110-ї річниці від дня народження Ярослава працівники абонементу ЦБ (вул.К.Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготували історичний портрет “Ідея і чин Ярослава Стецька”

Ярослав Стецько народився 19 січня 1912 р. в Тернополі у священицькій сім’ї о. Семена і Теодозії з Чубатих. Обдарований непересічними здібностями, він з відзнакою закінчив гімназію в Тернополі й студіював у 1929-1934 рр. право й філософію у Краківському та Львівському університетах.

Мороз малює у віконці.
Узваром дихає кутя.
І Мати Божа на іконці
у хустку кутає дитя.
Побудь дитиною, синочку.
Твоє дитинство золоте.
Ще вітер віє у терночку
і дерево на хрест росте.
Ще час не сплинув за водою.
Ще Юда спить у сповитку.
Он гурт з різдвяною звіздою
уже на ближньому кутку.
Поколядують і засіють.
Ще, може, буде і життя.
Ти на Голгофі вже Месія,
а на руках іще дитя.
Ліна Костенко

Ось такими поетичними рядками описує всю значимість і величність найбільшого християнського свята Різдва відома українська поетка, дисидентка Ліна Костенко. Починаючи від Свят-вечора і аж до Водохреща християни прославляють новонародженого Спасителя колядками, щедрівками і віншівками. Часто містерію Різдва на Галичині  передають від хати до хати вертепом – своєрідним народним театром, який нагадує всім, що Ісус народився “…не в царській палаті, а поміж бидляти, у пустині, у яскині – це всім треба знати…”