Зимові канікули в наших дітей продовжуються. Мають вони вдосталь часу щоб добре відпочити, набратися сил та енергії для навчання.
І бігають, і стрибають, і ловляться, і ховаються, але не забувають зайти і в бібліотеку. Бо в бібліотеці завжди цікаво: багато гарних книг, кольорових журналів, настільних ігор на всі смаки. А ще бібліотекарка часто проводить заходи та цікаві майстер-класи.
02.02.2023 року в бібліотеці-філії №13 (с.Хриплин) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся захід для дітей “Їм зима співає колискові”.
Діти, які були присутні на заході, отримали багато цікавої інформації про тварин, які на зиму залягають в сплячку. Для багатьох тварин це єдина можливість пережити холод та пору, коли немає можливості здобути собі харчів. Діти також дізналися, як саме тварини-соньки готуються до зимової сплячки, і чому бурий ведмідь в своїй барлозі “смокче” лапу, і скільки колючок на тілі у дорослого їжака. А ще були цікаві факти про зимівлю жаб, риб, змій, кажанів, черепах, борсуків, комах, а також про бабаків.
Що може бути краще за зимові канікули, коли є вдосталь часу на читання, на спілкування з друзями, на розваги. Діти трішки сумують, що немає снігу – їм би хотілося кататися на санчатах, лижах, ковзанах, але зима-зимонька не поспішає порадувати дітвору сніжком. Вони змушені знаходити для себе інші розваги.
І саме бібліотека-філія №13 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради з радістю зустріне дітей і запросить до себе на гостини. Для всіх бажаючих знайдеться місце в бібліотеці, де можна займатися улюбленою справою: погортати цікаво ілюстровані журнали, пограти в настільні ігри, познайомитися з новими друзями. Можна взяти і почитати цікаву книжку, яку ви знайдете на Новорічно-Різдвяній виставці і дізнатися про традиції і обряди святкування зимових свят не тільки в Україні, але і в Європі.
10.12.2022 року з нагоди Міжнародного дня прав людини бібліотека-філія №13 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провела захід для дітей “Сторінки гортаємо, права та обов’язки знаємо”.
Наші права та обов’язки закріплені за нами Конституцією України, вона як компас, що не дозволяє нам збитися з правильного шляху, а ще є “Декларації прав дитини і громадянина” (1959 ) та “Конвенції ООН про права дитини”(1989). Це найдосконаліші міжнародні документи, що захищають права дітей. Наша держава також підписалася під цими документами, а отже пообіцяла світові піклуватися про своїх маленьких громадян.
Хоча діти мають багато прав, але їм дозволено не все: використовуючи свої права не можна діяти на шкоду іншим людям, або обмежувати їхні права. Права тягнуть за собою й певні обов’язки, які потрібно також справно виконувати. Користуючись отриманою інформацією присутні на заході брали участь у вікторині “Цікаве право”, а молодші відвідувачі, дивлячись мультик про права і обов’язки дітей на основі казок, разом з бібліотекаркою з’ясовували які з прав казкових героїв були порушені.
Отже, знання своїх прав і обов’язків, вміння ними користуватися, є невід’ємною частиною якісного життя кожного українця, а для того, щоб жити в мирі та злагоді один з одним, треба дотримуватись правил, які визначають стосунки між людьми та державами.
В історії українського народу є багато трагічних сторінок, що примушують стискатися людські серця. Однією з таких болючих сторінок був Голодомор 1932 – 1933 років. Не було ні війни, ні посухи, а була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могили – старих і молодих, дітей і ненароджених… Це був найстрашніший голодомор ХХ століття, справжня національна катастрофа – геноцид українського народу.
Для вшанування пам’яті жертв Голодоморів в Україні в бібліотеці-філії №13 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулася година-реквієм “І досі чути тихі голосочки: три колосочки…, три колосочки…”.
Присутні на заході зацікавилися книгами, які були представлені на виставці “Холодний подих згаслої свічі”
Це такі книги як роман Василя Барки “Жовтий князь”, “Марія” Уласа Самчука, “Тисячолітній Миколай” Павла Загребельного, “Жнива скорботи” Роберта Конквеста, “Розколоте небо” Світлани Талан, “Спалені мрії” Ганни Ткаченко та книгою для дітей “Біла молитва братика” Антоніни Листопад. На виставці також представлені документальні матеріали, наукові дослідження і свідчення очевидців. Ці книги сповнені щемким болем і зажурою, вони спонукають задуматися над долею рідної України і чистим серцем пом’янути убієнних…
Майже 90 років минуло відтоді. Час лікує душевні рани, але рану в серці України загоїти важко. Вона відновлюється і кровоточить.
Ми знову нині боремося з російським окупантом, який продовжує нищити український народ. Та ми свято віримо в нашу перемогу, бо з нами Бог, і увесь демократичний світ на нашій стороні.
09 листопада 2022 року минає 150 років від дня народження Богдана Сильвестровича Лепкого – письменника, літературознавця, критика, публіциста, видавця, редактора, перекладача, художника, педагога, видатного діяча української та польської культур.
З цієї нагоди в бібліотеці-філії №13 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся літературний екскурс “Із забуття – в безсмертя” присвячений ювілею Богдана Лепкого.
Народився Богдан Лепкий 09 листопада 1872 року на хуторі Кривенькім, що на Тернопільщині, в сім’ї священника Сильвестра Лепкого.
Основи знань юнак отримав у Бережанській гімназії, а після її закінчення вступив до Віденської Академії мистецтв на філософський факультет. Туга за батьківщиною спонукали Лепкого перейти до Львівського університету.
Найбільш активна літературна творчість поета припадає на університетські роки. Перші його поезії, які збереглися, датовані 1891 роком. Друкувалися вони переважно на сторінках львівських видань: “Зоря”, “Діло”, “Літературно-науковий вісник”. А далі настає розквіт поетового слова, з-під його пера виходять поезії та оповідання, в них автор передає свої сокровенні мрії та сподівання.
Перша поетична збірка “Стрічки” з’явилася в 1901 році, далі – 1902-го року – “Листки падуть” і “Осінь”, 1904 року – “На чужині”.
Богдан Лепкий автор 15 збірок поезій та 12 збірок оповідань. Його вірш “Журавлі” став народною піснею, (музику написав Лев Лепкий) а також гімном українського стрілецтва.
Молодого поета, прозаїка, літературознавця запрошують до Ягелонського університету у Кракові викладати українську мову та літературу. Краків став містом, з яким назавжди пов’язав свою долю поет-емігрант.
Крім поетичних збірок Богдан Лепкий написав історичну тетралогію “Мазепа”, яку планував продовжити повістями “Орлик” і “Войнаровський”
Вони залишилися у рукописному вигляді.
Як художник, Лепкий залишив автопортрети, портрети дружини, дітей, сестри А. Чайковського та інших письменників, ілюстрації до народних пісень, казок, творів Т. Г. Шевченка. За кількістю написаного в українській літературі Богдан Лепкий поступається тільки І.Франкові. Його творча спадщина – понад 80 власних книг.
На жаль, життєвий і творчий шлях Богдана Лепкого не досліджений, його літературна творчість оцінена поверхнево. Ніхто не зацікавився дружбою, творчими зв’язками, листуванням Лепкого з українськими письменниками, не досліджена й громадсько-культурна діяльність митця в Кракові.
Помер Богдан Лепкий 21 липня 1941 року на 69-у році життя у Кракові, там він і похований.
